ЗМІНИ Н-РЕФЛЕКСУ Й ЕЛЕКТРОМІОГРАМИ КАМБАЛОПОДІБНОГО М’ЯЗА ЛЮДИНИ В ЛАТЕНТНОМУ ПЕРІОДІ ДОВІЛЬНИХ РУХІВ КОНТРАЛАТЕРАЛЬНОЇ КІНЦІВКИ

Установлено, що виконанню різноманітних довільних рухів передують певні зміни тонусу скелетної мускулатури, які забезпечують збереження пози тіла й підтримки його рівноваги [1, с. 345; 2, с. 119;

3, с. 7 – 11], у зв’язку з чим у науковій літературі вони отримали назву

«випереджувальних постуральних перебудов» [4, с. 388; 5, с. 640;

6, с. 616]. Їхнє виникнення в латентному періоді різноманітних рухів рук, ніг, тулуба й голови було продемонстровано в численних дослідженнях, виконаних за допомогою реєстрації фонової електроміограми й тонких біомеханічних методів [4, с. 388 – 397]. Використання останніх дозволило шляхом ретельного аналізу параметрів довільних рухів охарактеризувати фізіологічну роль випереджувальних постуральних перебудов, однак з’ясування їхніх механізмів неможливо без дослідження центральних процесів, які відіграють провідну роль в організації будь-яких змін м’язової активності.

Відомо, що центральна нервова система здійснює контроль і регуляцію довільних рухів через сегментарні моносинаптичні рефлекторні дуги, активність яких у людини може бути оцінена методом Н-рефлексометрії [5, с. 67 – 80; 6, с. 1 – 6]. Н-рефлекс явояє собою електричну відповідь м’яза на подразнення електричними імпульсами аферентних нервових волокон 1а, які моносинаптично активують його мотонейрони. Тому вважають, що величина Н-рефлексу служить адекватним показником збудливості спінальних нейронних ланцюгів, а застосування Н-рефлексометрії могло би сприяти визначенню центральних механізмів випереджувальних постуральних перебудов.

У свою чергу, відомо, що регуляція збудливості моносинаптичних рефлекторних дуг може здійснюватися як пресинаптично, так і постсинаптично, тобто шляхом модуляції центральних впливів на аферентні нервові волокна 1а і безпосередньо на мотонейрони [7, с. 67 – 80]. Тому більш точні дані щодо механізмів випереджувальних постуральних перебудов можна отримати шляхом порівняння даних Н-рефлексометрії і електроміографії (ЕМГ). Відомо, що електроміограма (ЕМГ) служить показником, переважно, постсинаптичних впливів на мотонейрони [8, с. 388], у зв’язку з чим характер змін її характеристик у латентному періоді довільних рухів

може бути використаний як критерій наявності або відсутності постсинаптичного механізму модуляції збудливості моносинаптичних рефлекторних дуг.

Метою нашого дослідження було шляхом аналізу змін Н-рефлексу і ЕМГ камбалоподібного м’яза в латентному періоді довільних рухів контралатеральної нижньої кінцівки з’ясувати пре — або постсинаптичний механізм постуральних перебудов, що їх випереджають, і їхнє фізіологічне значення.

Дослідження проводили, отримавши на них дозвіл комісії з біоетики університету, на 22 здорових людях-добровольцях обох статей віком 17 – 38 років.

У першій серії досліджень вивчали зміни амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза в латентному періоді довільних рухів (кондиціонуючих) контралатеральної кінцівки – підошовного й тильного згинання стопи. Кондиціонуючі довільні рухи піддослідні здійснювали з максимальною швидкістю за світловим сигналом. З метою встановлення моменту початку руху реєстрували електроміограму м’язів: при підошовному згинанні – однієї з головок литкового м’яза (m. gastronomies), а при тильному згинанні – переднього великогомілкового м’яза (m. tibialis anterior). ЕМГ відповідних м’язів

відводили за допомогою біполярних електродів діаметром 1 см з міжелектродною відстанню 1,5 см. Сигнали через підсилювач біопотенціалів УБФ-04 подавали на вхід двоканального цифрового осцилографа Handiscope HS3, від якого вони поступали в один з портів персонального комп’ютера.

Н-рефлексометрію проводили за загальноприйнятою методикою. Обстежувані знаходилися в положенні лежачи на кушетці з вільно звисаючими стопами. Н-рефлекс камбалоподібного м’яза викликали нанесенням на великогомілковий нерв у підколінній ямці через поверхневий уніполярний срібний електрод від електронейростимулятора ЕНС-01 поодинокого прямокутного

електричного імпульсу (тестуючий стимул) тривалістю 1 мс. Силу подразнення підбирали індивідуально так, щоб стимул викликав Н-рефлекс, амплітуда якого складала 70 – 80% максимально можливої його величини без прояву М-відповіді м’яза. Відведення рефлекторної відповіді м’яза здійснювали біполярними срібними електродами таким самим способом, який був описаний вище для ЕМГ.

Аналізували зміни амплітуди Н-рефлексу кабалоподібного м’яза, яку визначали «від піка до піка», в умовах кондиціонуючих рухів контралатеральної кінцівки відносно середньої амплітуди контрольного Н-рефлексу (за відсутності світлового сигналу і руху), який реєстрували після кожних 3 – 4 проб. Інтервали між кондиціонуючим рухом і

тестуючим стимулом складали від – 200 мс (Н-рефлекс передував руху)

до 30 мс (Н-рефлекс викликали після початку руху).

У другій серії дослідів замість Н-рефлексів камбалоподібного м’яза за допомогою біполярних електродів реєстрували ЕМГ до початку руху (за 200 мс) і на тлі згинань стопи контралатеральної кінцівки. Для визначення змін амплітудних характеристик ЕМГ її осциляції підлягали двополуперіодному випрямленню та низькочастотній фільтрації в режимі off-line. Інтенсивність ЕМГ камбалоподібного м’яза визначали як площу під кривою, яка огинає ЕМГ, за допомогою «Origin 8,6».

Проводили загальноприйняту статистичну обробку результатів досліджень: розраховували середні величини та їхні стандартні помилки. Математичні розрахунки й побудову графіків здійснювали на персональному комп’ютері, використовуючи «Statstica for Windows» i

«Excel 97».

Результати проведених нами досліджень показали, що зміни амплітуди тестованого Н-рефлексу камбалоподібного м’яза спостерігалися вже в латентному періоді кондиціонуючих рухів контралатеральної кінцівки, тобто ще до їхнього початку, а на їхньому тлі – посилювалися (рис. 1).

Представлені на рис. 1 дані свідчать, що амплітуда Н-відповіді камбалоподібного м’яза, зареєстрованої за 75 мс до початку осциляцій ЕМГ м’яза контралатеральної кінцівки, збільшилася на 46% (б) контрольної величини (а), за 35 мс до початку руху – на 78% (в). На тлі кондиціонуючого руху амплітуда Н-рефлексу м’яза продовжувала зростати – у представленій пробі до 199% контролю (г).

Середньостатистичні результати дослідження змін величини Н-рефлексу камбалоподібного м’яза, а також інтенсивності його ЕМГ у латентному періоді тильного і підошовного згинання стопи контралатеральної кінцівки подано на рис. 2.

Видно, що обидва кондиціонучі рухи викликали однотипні зміни тестованого Н-рефлексу (темні стовпчики), а саме його полегшення (зростання амплітуди відносно контролю). Воно спостерігалося вже за

120 – 90 мс до початку рухів: в умовах тильного згинання стопи амплітуда Н-рефлексу становила 110 ± 6%, а підошовного згинання –

111 ± 3%. При подальшому зменшенні інтервалу між викликом Н-рефлексу й кондиціонуючими рухами вказане явище посилювалося. Так, за 60 – 90 мс до початку тильного й підошовного згинання стопи амплітуда Н-рефлексу камбалоподібного м’яза збільшилась до 133 ± 10% контролю, за 30 – 60 мс до кондиціонуючого руху вона складала

154 ± 10 %, а в інтервалі, меншому, ніж 30 мс, – 169 ± 9%. Зростання амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза при підошовному згинанні стопи було дещо слабшим, ніж при тильному згинанні:

збільшення величини тестованої рефлекторної відповіді в такому

 

випадку сягало 114 ± 8% контролю за 60 – 90 мс до руху, 130 ± 7% – за 30 – 60 мс і 143 ± 9% в інтервалах, менших, ніж за 30 мс до початку руху. Збільшення амплітуди тестованого Н-рефлексу спостерігалося й на тлі кондиціонуючих рухів: при тильному згинанні стопи – до 187 ± 13% контролю, при підошовному згинанні – до 160 ± 8%.

А. Б.

Рис. 1. Зміни амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза в латентному періоді тильного згинання стопи контралатеральної кінцівки: А – осцилограми чотирьох проб, зроблених за відсутності кондиціонуючого руху (а), за 75 мс (б) і 35 мс (в) до нього, на тлі тильного згинання стопи (г). Верхні криві кожної проби – записи Н-рефлексу камбалоподібного м’язу, нижні – осцилограми ЕМГ переднього великогомілкового м’яза контралатеральної кінцівки, які служать показником початку руху. Б – результати всіх проб представленого досліду.

По горизонталі – інтервал між початком кондиціонуючого руху й тестуючим стимулом, мс. По вертикалі – величина Н-рефлексу при виконанні кондиціонуючого руху, нормована відносно контролю, прийнятого за 100%

Аналіз динаміки інтенсивності ЕМГ камбалоподібного м’яза в латентному періоді тильного й підошовного згинання стопи контралатеральної кінцівки (світлі стовпчики рис. 2 – А и Б) показав, що величина аналізованого показника майже не змінювалася. Так, за 120 – 90 мс до початку тильного згинання вказана інтенсивність склала 101 ± 4%, за 90 – 60 мс – 98 ± 4%, в інтервалі 60 – 30 мс –

100 ± 5%, а за 30 мс – 108 ± 6% контрольної величини. На тлі рухової реакції інтенсивність ЕМГ камбалоподібного м’яза дещо зростала – до 115 ± 8% контролю.

В умовах підошовного згинання стопи контралатеральної кінцівки інтенсивність ЕМГ камбалоподібного м’яза була зменшеною як у латентному періоді, так і на тлі кондиціонуючого руху. В інтервалі

90 – 120 мс до його початку значення аналізованого показника складало

93 ± 3%, за 90 – 60 мс – 90 ± 3%, за 60 – 30 мс – 87 ± 3%, на тлі руху – 94 ± 8% контрольної величини. Звертає на себе увагу той факт, що при підошовному згинанні контралатеральної стопи зміни інтенсивності ЕМГ і Н-рефлексу камбалоподібного м’яза були різноспрямованими.

Таким чином, результати наших досліджень показали, що в латентному періоді довільних рухів контралатеральної кінцівки виникало полегшення Н-рефлексу кабалоподібного м’яза, що свідчило про зростання збудливості його моносинаптичної рефлекторної дуги. Указане полегшення виникало за 60 – 90 мс до початку кондиціонуючих рухів, посилювалося в міру зменшення інтервалу між ними й тестованим рефлексом, досягаючи максимуму в початковій стадії рухового акту.

Полегшення Н-рефлексу могло мати дві причини: воно могло виникати внаслідок підвищення центральними моторними командами безпосередньо збудливості пулу мотонейронів тестованого м’яза (постсинаптичний механізм) або модуляції впливу на мотонейрони аферентних волокон Iа, що входять до складу дуги Н-рефлексу (пресинаптичний механізм). Результати представленого дослідження свідчать на користь останнього.

Так, інтенсивність фонової ЕМГ м’яза в латентному періоді кондиціонуючих рухів не збільшувалася й навіть дещо зменшувалася при підошовному згинанні стопи. Це вказувало на те, що збудливість безпосередньо мотонейронів камбалоподібного м’яза не зростала, а полегшення Н-рефлексу, яке передувало довільним рухам контралатеральної кінцівки, було наслідком процесів, які відбувалися в пресинаптичній частині його рефлекторної дуги. Можна припустити, що воно виникало в результаті послаблення під дією центральних команд фонового пресинаптичного гальмування терміналей аферентних волокон Iа перед початком довільного руху [8, с. 6 – 10]. Такий висновок був зроблений нами раніше при дослідженні полегшення Н-рефлексу камбалоподібного м’яза, яке передувало довільному руху

іпсилатеральної нижньої кінцівки [9, с. 90]. Результати представленої роботи свідчать про те, що послаблення пресинаптичного гальмування в латентному періоді довільних рухів має більш генералізований характер.

А. Б.

Рис. 2. Динаміка амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза й інтенсивності його фонової ЕМГ у латентному періоді тильного (А) й підошовного (Б) згинання стопи контралатеральной кінцівки.

По горизонталі – інтервал між тестуючим стимулом, що викликав Н-рефлекс, і початком кондиціонуючого руху, мс; по вертикалі – усереднені нормовані інтенсивності фонової ЕМГ (світлі стовпчики) й амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза (світлі стовпчики). Вертикальні рисочки на стовпчиках – похибки середніх, зірочки – достовірні зміни аналізованих показників

Щодо фізіологічної ролі вказаного явища можна припустити, що вона стосується саме сенсорної сфери контролю й регуляції м’язової активності в латентному періоді й під час виконання довільних рухів. Підтвердженням такого припущення в наших дослідженнях був незмінний тонус камбалоподібного м’яза (інтенсивність його фонової ЕМГ не змінювалася) на тлі зростання величини Н-рефлексу. Зменшення пресинаптичного гальмування може покращувати умови надходження аферентних сигналів з пропріорецепторів м’язів через нервові волокна 1а у центральну нервову систему, що, як свідчать дані робіт [5, с. 644 – 646;

6, с. 618], відіграє істотну роль у регуляції за типом «он-лайн» тих

А. Б.

Рис. 2. Динаміка амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза й інтенсивності його фонової ЕМГ у латентному періоді тильного (А) й підошовного (Б) згинання стопи контралатеральной кінцівки.

По горизонталі – інтервал між тестуючим стимулом, що викликав Н-рефлекс, і початком кондиціонуючого руху, мс; по вертикалі – усереднені нормовані інтенсивності фонової ЕМГ (світлі стовпчики) й амплітуди Н-рефлексу камбалоподібного м’яза (світлі стовпчики). Вертикальні рисочки на стовпчиках – похибки середніх, зірочки – достовірні зміни аналізованих показників

Щодо фізіологічної ролі вказаного явища можна припустити, що вона стосується саме сенсорної сфери контролю й регуляції м’язової активності в латентному періоді й під час виконання довільних рухів. Підтвердженням такого припущення в наших дослідженнях був незмінний тонус камбалоподібного м’яза (інтенсивність його фонової ЕМГ не змінювалася) на тлі зростання величини Н-рефлексу. Зменшення пресинаптичного гальмування може покращувати умови надходження аферентних сигналів з пропріорецепторів м’язів через нервові волокна 1а у центральну нервову систему, що, як свідчать дані робіт [5, с. 644 – 646;

6, с. 618], відіграє істотну роль у регуляції за типом «он-лайн» тих

моторних команд, які визначають характер постуральних перебудов, що передують довільним рухам і здійснюються на їхньому тлі.

Список використаної літератури

1. Bouisset S. Posture, dynamic stability, and voluntary movement /

S. Bouisset, M. C. Do // Neurophysiol. Clin. – 2008. – Vol. 38, No. 6. – P. 345 – 362. 2. Postural synergies and their development / M. L. Latash, V. Krishnamoorthy, J. P. Scholz et al. // Neural Plast. – 2005. – Vol. 12, No. 2 – 3. – Р. 119 – 130. 3. Horak F. B. Postural orientation and equilibrium: what do we need to know about neural control of balance to prevent falls? / F. B. Horak // Age Ageing. – 2006. – No. 35, Suppl. 2. – Р. 7 – 11.

4. Santos M. J. The role of anticipatory postural adjustments in compensatory control of posture: 1. Electromyographic analysis // M. J. Santos, N. Kanekar, A. S. Aruin // Electromyogr. Kinesiol. – 2010. – Vol. 20, No. 3. – P. 388 – 397.

5. Can prepared anticipatory postural adjustments be updated by proprioception / Н. Ruget, J. Blouin, N. Teasdale et al. // Neurosci. – 2008. – Vol. 155, No. 3. – P. 640 – 648. 6. Online control of anticipated postural adjustments in step initiation: evidence from behavioral and computational approaches / L. Mouchnino, G. Robert, H. Ruget et al. // Gait Posture. –

2012. – Vol. 35, No. 4. – P. 616 – 620. 7. Pierrot-Deseilligny E. The

monosynaptic reflex: a tool to investigate motor control in humans. Interest and limits / E. Pierrot-Deseilligny, D. Mazevet // Neurophysiol. Clin. –

2000. – Vol. 30, No. 2. – P. 67 – 80. 8. Knikou M. The H-reflex as a probe: Pathways and pitfalls / M. Knikou // J. Neurosci. Methods. – 2008. – Vol. 171, No. 1. – Р. 1 – 12. 9. Іванченко О. З. Випереджуючі зміни Н-рефлексів нижньої кінцівки людини при довільних контралатеральних рухах / О. З. Іванченко // Уч. зап. Тавр. нац. ун-та им. В. И. Вернадского, Серия

«Биология, химия». – 2012. – Т. 25, № 64. – С. 84 – 91.

Іванченко О. З., Сливко Е. І., Міхіна І. І. Зміни Н-рефлексу й електроміограми камбалоподібного м’яза людини в латентному періоді довільних рухів контралатеральної кінцівки

Показано, що в латентному періоді довільних рухів стопи

відбувалося полегшення Н-рефлексу камбалоподібного м’яза контралатеральної кінцівки без змін інтенсивності його фонової ЕМГ. Це свідчило, що збудливість моносинаптичної рефлекторної дуги збільшувалася внаслідок послаблення пресинаптичного гальмування нервових волокон 1а. Припускається, що це забезпечує полегшення надходження в центральну нервову систему інформації від

пропріорецепторів м’язів, яке сприятиме регуляції постуральних перебудов.

Ключові слова: Н-рефлекс, електроміограма, постуральні перебудови, довільний рух.

Иванченко Е. З., Сливко Э. И., Михина И. И. Изменения Н-рефлекса и электромиограммы камбаловидной мышцы человека в латентном периоде произвольных движений контралатеральной конечности

Показано, что в латентном периоде произвольных движений

стопы происходило облегчение Н-рефлекса камбаловидной мышцы контралатеральной конечности без изменений интенсивности фоновой ЭМГ мышцы. Это свидетельствовало, что возбудимость моносинаптической рефлекторной дуги увеличивалась вследствие ослабления пресинаптического торможения афферентных нервных волокон 1а. Предполагается, что это обеспечивает облегчение поступления в центральную нервную систему информации от проприорецепторов мышц, что может способствовать регуляции постуральных перестроек, предваряющих произвольные движения, в режиме on-line.

Ключевые слова: Н-рефлекс, электромиограмма, постуральные перестройки, произвольное движение.

Ivanchenko E. Z., Slivko E. I., Mihina I. I. The Changes of Soleus H-reflex and Electromyogram in Latency of Voluntary Movements of Contralateral Extremity

The mechanism and physiological role of anticipatory postural

adjustments were investigated by comparing the changes in the characteristics of вищої нервової діяльності (сили, рухливості) від імунологічних параметрів.

При аналізі подібності в організації нервової й імунної систем привертає увагу той факт, що обидві системи складаються з великої кількості фенотипічних клітин, що різняться, організованих у складні системи. У межах такої мережі клітини взаємозалежні й функціонують за принципом зворотного зв’язку, коли пусковим сигналом служить адекватний подразник, а кінцева відповідь спрямована на забезпечення корисного результату. Відмінність полягає в тому, що в нервовій системі клітини відносно фіксовані в просторі, тоді як в імунній вони динамічні й лише короткочасно взаємодіють одна з одною [7].

Необхідні різні погляди на механізми взаємодії імунної та нервової систем, а також експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення взаємозалежності показників системного імунітету та параметрів вищої нервової діяльності [6].

Мета нашої статті – дослідити взаємозв’язок між показниками системного імунітету та типом вищої нервової діяльності.

Було проведено обстеження 105 волонтерів віком від 18 до

25 років на базі Луганського національного університету імені Тараса

Шевченка на приладі «Діагност-1».

Виявляли властивості функціональної рухливості нервових процесів (ФРНП) та силу нервових процесів (СНП) за показниками швидкості, якості та кількості переробітки інформації, у режимах

«нав’язаного ритму» та «зворотного зв’язку» з використанням для переробки інформації предметних або словесних подразників [8].

Імунні дослідження проводили на базі біохімічної лабораторії дитячої обласної лікарні за допомогою методу фенотипування до специфічних рецепторів CD4+ – Т-хелпери, CD3+ – лімфоцити, CD8+ – Т-супресори, CD19+ – В-лімфоцити [9 – 14].

Було проведено аналіз кореляційних зв’язків між функціональною рухливістю нервових процесів і силою нервових процесів з імунними показниками крові.

Отримані результати кореляційних зв’язків між ФРНП та СНП з імунними показниками крові подано в таблиці 1.

У сангвініків існує зворотний кореляційний зв’язок між ФПНП та кількістю нейтрофілів (r = –0,775), моноцитів (r = –0,74), CD19+ – В-лімфоцитів (r = –0,724), CD8+ – Т-супресорів (r = –0,74), CD16+ – Т-кілерів (r = –0,58), показників імунітету Ig G (r = –0,648), IgА (r = –0,68), концентрації іонів К+ (r = –0,59), Na+ (r = –0,643). Прямий кореляційний зв’язок між СНП та кількістю нейтрофілів (r = 0,779), CD19+ – В-лімфоцитів (r = 0,658), CD4+ – Т-хелперів (r = 0,65), CD8+ – Т-супресорів (r = 0,71), CD16+ – Т-кілерів (r = 0,66), концентрації іонів К+ (r = 0,587).

У холериків коефіцієнт кореляції вказує на зворотний зв’язок між ФРНП та кількістю моноцитів (r = –0,628), CD19+ – В-лімфоцитів (r = –0,712), CD8+ – Т-супресорів (r = –0,591), CD16+ – Т-кілерів (r = –0,77), показника імунітету IgА (r = –0,635), концентрації іонів К+ (r = –0,623). А між СНП та кількістю нейтрофілів (r = 0,581), CD19+ – В-лімфоцитів (r = 0,84), CD4+ – Т-хелперів (r = 0,78), CD8+ – Т-супресорів (r = 0,77) – прямий кореляційний зв’язок.

У флегматиків існує зворотний кореляційний зв’язок між ФРНП та кількістю моноцитів, (r = –0,593), CD19+ – В-лімфоцитів (r = –0,72), CD4+ – Т-хелперів (r = –0,66), CD8+ – Т-супресорів (r = –0,7), CD16+ –

Т-кілерів (r = –0,58). Також є прямий кореляційний зв’язок між СНП та

кількістю нейтрофілів (r = 0,592), CD19+ – В-лімфоцитів (r = 0,597), CD8+ – Т-супресорів (r = 0,75), CD16+ – Т-кілерів (r = 0,57).

Кореляційних зв’язки між ФРНП і СНП

з імунними показниками крові

Таблиця 1

Показники

системного імунітету

Подпись: Показники системного імунітету Кореляція (r), помилка коефіцієнта кореляції(m)

Сангвініки (27) Холерики (27) Флегматики (25)

Меланхоліки (26)

ФРНП СНП ФРНП СНП ФРНП СНП ФРНП СНП

1 2 3 4 5 6 7 8 9

WBC –0,785 ±

0,12

0,68 ±

0,14

–0,413 ±

0,18

0,464 ±

0,18

–0,58 ±

0,16

0,5 ±

0,18

–0,565 ±

0,16

0,673 ±

0,18

15% 20% 43% 38% 27% 36% 28% 26%

NEUT –0,775 ±

0,12

0,779 ±

0,12

–0,506 ±

0,17

0,581 ±

0,16

–0,452 ±

0,18

0,459 ±

0,18

–0,451 ±

0,18

0,583 ±

0,16

15% 15% 33% 27% 39% 39% 39% 27%

LYM –0,7 ±

0,14

0,444 ±

0,17

–0,714 ±

0,14

0,592 ±

0,16

–0,528 ±

0,17

0,41 ±

0,19

–0,529 ±

0,17

0,448 ±

0,18

20% 38% 19% 27% 32% 46% 32% 40%

MON –0,74 ±

0,13

0,501 ±

0,17

–0,628 ±

0,16

0,427 ±

0,18

–0,593 ±

0,16

0,496 ±

0,18

–0,445 ±

0,18

0,483 ±

0,17

17% 33% 25% 42% 27% 36% 40% 35%

CD19+ –0,724 ±

0,13

0,658 ±

0,15

–0,712 ±

0,14

0,84 ±

0,11

–0,72 ±

0,14

0,597 ±

0,16

–0,54 ±

0,17

0,69 ±

0,14

17% 22% 19% 13% 19% 26% 22% 20%

CD4+ –0,5 ±

0,17

0,65 ±

0,15

–0,57 ±

0,17

0,78 ±

0,13

–0,66 ±

0,15

0,47 ±

0,18

–0,48 ±

0,17

0,45 ±

0,18

34% 23% 29% 16% 22% 32% 35% 40%

CD8+ –0,74 ±

0,13

0,71 ±

0,14

–0,55 ±

0,17

0,77 ±

0,13

–0,7 ±

0,14

0,75 ±

0,13

–0,72 ±

0,14

0,6 ±

0,16

17% 19% 30% 16% 20% 17% 19% 26%

CD16+ –0,58 ±

0,16

0,66 ±

0,15

–0,77 ±

0,13

0,56 ±

0,17

–0,58 ±

0,16

0,57 ±

0,17

–0,79 ±

0,12

0,45 ±

0,18

27% 22% 16% 30% 27% 29% 15% 40%

IgG –0,648 ±

0,15

0,41 ±

0,18

–0,481 ±

0,18

0,41 ±

0,19

–0,569 ±

0,17

0,419 ±

0,18

–0,596 ±

0,16

0,454 ±

0,18

23% 43% 37% 46% 29% 42% 26% 39%

IgA –0,68 ±

0,14

0,48 ±

0,17

–0,635 ±

0,16

0,41 ±

0,19

–0,425 ±

0,18

0,484 ±

0,18

–0,492 ±

0,17

0,438 ±

0,18

20% 35% 25% 46% 42% 37% 34% 41%

IgM –0,498 ±

0,17

0,3 ±

0,19

–0,485 ±

0,18

0,469 ±

0,18

–0,324 ±

0,19

0,355 ±

0,19

–0,336 ±

0,19

0,439 ±

0,18

34% 63% 37% 38% 58% 53% 56% 41%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

К+

–0,59 ±

0,16

0,587 ±

0,16

–0,623 ±

0,16

0,47 ±

0,18

–0,48 ±

0,18

0,571 ±

0,17

–0,56 ±

0,16

0,413 ±

0,18

27%

27%

25%

38%

37%

29%

28%

43%

Na+

–0,643 ±

0,15

0,458 ±

0,17

–0,407 ±

0,19

0,482 ±

0,18

–0,575 ±

0,17

0,439 ±

0,18

–0,494 ±

0,17

0,589 ±

0,16

23%

37%

47%

37%

29%

41%

34%

27%

CL–

–0,431 ±

0,2

0,424 ±

0,2

–0,381 ±

0,2

0,412 ±

0,2

–0,33 ±

0,2

0,4 ±

0,2

–0,42 ±

0,2

0,39 ±

0,2

46%

47%

50%

48%

63%

50%

47%

51%

WBC – лейкоцити, NEUT – нейтрофіли, LYM – лімфоцити, MON – моноцити

У меланхоліків зворотний кореляційний зв’язок між СНП та кількістю CD8+ – Т-супресорів (r = –0,72), CD16+ – Т-кілерів (r = –0,79), показника імунітету IgG (r = –0,596). Прямий кореляційний зв’язок між СНП та кількістю нейтрофілів (r = 0,583), CD19+ – В-лімфоцитів (r = 0,69), CD8+ – Т-супресорів (r = 0,6), концентрації іонів Na+ (r = 0,589).

Таким чином, у результаті нашого дослідження ми встановили, що є кореляційний взаємозв’язок між показниками системного імунітету

й типом вищої нервової діяльності. Існує зворотний кореляційний зв’язок між ФРНП і моноцитами, CD19+ – В-лімфоцитами, CD8+ – Т-супресорами, CD16+ – Т-кілерами, показником імунітету IgG та IgА; прямий кореляційний зв’язок між СНП і CD19+ – В-лімфоцитами, CD8+ – Т-супресорами, CD16+ – Т-кілерами, кількістю нейтрофілів.

Список використаної літератури

1. Абрамов В. В. Асимметрия полушарий головного мозга и

лимфоидных органов: роль в иммуногенезе и гемопоэзе / В. В Абрамов, И. А. Гонтова, Т. Я. Абрамова // Функциональная межполушарная асимметрия. – М. : Науч. мир, 2004. – С. 523 – 543. 2. Фокин В. Ф. Функциональная асимметрия полушарий головного мозга кошки при формировании условного рефлекса / В. Ф. Фокин, В. А. Федан // Журн. высш. нерв. деятельности. – 1978. – Т. 28, Вып. 1 – С. 77 – 84.

3. Neveu P. J. Asymmetrical brain modulation of the immune response / P. J. Neveu // Brain Res. – 1992. – Vol. 17, No. 1. – P. 101 – 107.

4. Доброхотова Т. А. Функциональная асимметрия человека / Т. А. Доброхотова, Н. Н. Брагина. – М. : Медицина, 1981 – 288 с.

5. Леутин В. П. Психофизиологические механизмы адаптации и функциональная асимметрия мозга / В. П. Леутин, Е. И. Николаева. – Новосибирск : Наука, 1988. – 190 с. 6. Корнева Е. А. Иммунофизиология / Е. А. Корнева. – СПб. : Наука, 1993. – 684 с.

7. Abramsky O. Effects of hypothalamic lesions on experimental autoimmune diseases in rats / O. Abramsky, E. Wertman, A. Reches // Neuroimmune

8. Макаренко М. В. Методика проведення обстежень та оцінки індивідуальних нейродинамічних властивостей вищої нервової діяльності людини / М. В. Макаренко // Фізіол. журн. – 1999. – Т. 45,

№ 4. – С. 125 – 131. 9. Инструкция на метод : Фенотипирование лимфоцитов в тестах розеткообразования с частицами покрытыми моноклональными антителами. Утверджена Министерством здравохранения рекспублики. – Регистрационный номер 67-005. – Бєларусь, 12 июня 2000 года. 10. Козинц Г. И. Исследование системы крови в клинической практике / Г. И. Козинц, В. А. Макаров. – М. : Триада-Х, 1997. – 480 с. 11. Меньшиков В. В. Лабораторные методы исследования в клинике / В. В. Меньшиков. – М. : Медицина, 1987. –

368 с. 12. Пинчук В. Г. Иммуноцитохимия и моноклональные антитела в онкогематологии / В. Г. Пинчук, Д. Ф. Глузман. – Киев : Наук. думка,

1990. – 232 с. 13. Фримель Г. Иммунологические методы / Г. Фримель. – М. : Медицина, 2003. – 340 с. 14. Чеботкевич В. Н. Методы оценки состояния иммунной системы и факторов неспецифической резистентности в ветеринарии / В. Н. Чеботкевич, С. И. Лютинский. – СПб., 2002. – 29 с.

Клейменова О. М. Взаємозв’язки між показниками системного імунітету та типом вищої нервової діяльності

У цей час установлено значну структурну й функціональну

схожість імунної та нервової систем, а також наявність зв’язків між цими регуляторними системами.

У результаті нашого дослідження ми встановили, що є кореляційний взаємозв’язок між показниками системного імунітету й типом вищої нервової діяльності. Існує зворотний кореляційний зв’язок між ФРНП і моноцитами, CD19+ – В-лімфоцитами, CD8+ – Т-супресорами, CD16+ – Т-кілерами, показником імунітету IgG та IgА; прямий кореляційний зв’язок між СНП і CD19+ – В-лімфоцитами, CD8+ – Т-супресорами, CD16+ – Т-кілерами, кількістю нейтрофілів.

Ключові слова: імунна система, вища нервова діяльність, тип вищої нервової діяльності, кореляційні зв’язки.

Клейменова O. Н. Взаимосвязи между показателями системного иммунитета и типа высшей нервной деятельности

В настоящее время установлено значительное структурное и

функциональное сходство иммунной и нервной систем, а также наличие связей между этими регуляторными системами.

В результате нашего исследования мы установили, что есть корреляционная взаимосвязь между показателями системного

иммунитета и типом высшей нервной деятельности. Существует обратная корреляционная связь между ФПНП и моноцитами, CD19+ – В-лимфоцитами, CD8+ – Т-супрессорами, CD16+ – Т-киллерами, показателем иммунитета IgG и IgА; прямая корреляционная связь между СНП и CD19+ – В-лимфоцитами, CD8+ – Т-супрессорами, CD16+ – Т-киллерами, количеством нейтрофилов.

Ключевые слова: иммунная система, высшая нервная деятельность, тип высшей нервной деятельности, корреляционные связи.

Kleymenova O. N. Relationships between Indicators of Systemic

Immunity and the Type of Higher Nervous Activity

Currently, a significant structural and functional similarities of the

immune and nervous systems, as well as the links between these regulatory systems. These links are bidirectional in nature, allowing them to interact in both intact organism and in the formation of the immune response.

However, we know: benchmarks functioning of the nervous system, defining individuality, are the parameters of the higher nervous activity (typological characteristics of the nervous system, memory and intellectual activity), brain-a bilaterally asymmetrical structure, especially the GNI defined by the specified structure.

Disclosed new mechanisms of the immune and nervous systems, thanks to research in physiology, biochemistry, immunology. Perhaps there is a dependence of the type of higher nervous activity (strength, mobility) of immunological parameters.

Required different opinions mechanisms of interaction of the immune and nervous systems, and experimental studies aimed at studying the interdependence of system performance and immunity parameters of higher nervous activity.

Thus, as a result of our study, we found that there is correlation between indicators systemic immunity and the type of higher nervous activity. There is an inverse correlation between FMNP and monocytes, CD19+ – B-lymphocytes, CD8+– T-suppressor cells, CD16+ –T-killer, an indicator of immune IgG and IgA. Direct correlation between SNP and CD19+ – B-lymphocytes, CD8+ – T-suppressor cells, CD16+ – T-killer, the number of neutrophils.

Key words: immune system, higher nervous activity, the type of higher nervous activity. correlations

Стаття надійшла до редакції 20.05.2013 р. Прийнято до друку 26.06.2013 р. Рецензент – д. б. н., проф. І. О. Іванюра.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 19 (278)