ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ (КОМПЛЕКС ВІТАМІНІВ ГРУПИ В (КОМАНДИ ЕНЕРГЕТИКІВ) ТА АСКОРБІНОВА КИСЛОТА (БОРЕЦЬ З ІНФЕКЦІЄЮ))

Тривалий час концепція терапевтичного біохарчування називалася спірною, навіть не дивлячись на те, що наукові дослідження довели її значимість. На фоні офіційної дієтології, явно створеної на користь харчової промисловості, виникав опозиційний рух професіоналів у галузі охорони здоров’я, які на своєму досвіді визнавли, що поживні добавки мають терапевтичну дію. Р. Аткінс став частиною цього руху і допоміг тисячам лікарів приєднатися до рядів тих, хто бачить в біодобавках інструменти зцілення. Тепер харчування готове замінити фармацевтичні препарати як обраний метод лікування в медицині.

Опозиційний рух почався з експерименту в психіатрії в умовах подвійного сліпого контролю: використання вітаміну – ніацину – для лікування шизофренії. У докторів Е. Хоффера та Х. Осмонда, які опублікували таке дослідження, незабаром з’явилися послідовники, що називали себе «ортомолекулярними психіатрами». Термін

«ортомолекулярний» уперше ввів лауреат Нобелівської премії Л. Полінг, який визначив його, як прийом оптимальної кількості кожної з речовин, у нормі присутніх в організмі. Хоча ті, що практикують у цій новій галузі, обмежувалися вітамінами, мінералами й амінокислотами, ця концепція являла собою яскравий контраст із пануючою в медицині практикою лікувати пацієнтів речовинами, яких у нормі не можна знайти в організмі, – і насправді, навіть ніде в природі. Ортомолекулярна концепція захопила увагу Р. Аткінса та зрештою привела до написання книги [1]. На її підставі в основному базується виклад матеріалів даної статті.

Рідко можна зустріти людину, яка б не потребувала додаткового вітаміну, в першу чергу, тіаміну. Але за відсутності того або іншого вітаміну розвиваються авітамінози (захворювання, що обумовлені порушенням певних метаболічних шляхів). За відсутності декількох вітамінів виникають поліавітамінози [2]. Симптоми авітамінозів можуть з’явитися при порушенні обміну речовин, коли структурно-подібні або структурно-споріднені з вітамінами речовини (антивітаміни), витісняючи вітаміни з коферментів, роблять їх неактивними. Окрім таких екзогенних авітамінозів, існують ендогенні (внутрішнього походження), що тісно пов’язані з процесами всмоктування та внутріклітинного метаболізму самих вітамінів у нормі й при зміні стану організму (з їх відкладенням, зв’язуванням з колоїдами й іншими речовинами клітини, перетворенням на біологічно неактивні з’єднання, виділенням вітамінів або продуктів їх обміну в організмі). Порушення зросту – загальний симптом авітамінозу. Для кожного авітамінозу специфічні певні симптоми.

Історія вчення про вітаміни пов’язана з антиневритичним чинником, що отримав надалі назву вітаміну В1 (аневрин). Його вперше виділив з рисових висівок і вивчив Функ у 1912 р. На підставі того, що в склад аневрину входила аміногрупа, для цієї речовини введено термін вітамін («амін життя»), який згодом використано для позначення великої групи органічних сполук, що мають різний склад і часто не містять аміногрупу. У 1926 р. з рисових висівок тіамін отриманий у вигляді гідрохлорида тіаміну. Оскільки в складі вітаміну В1 є сірка, він названий тіаміном [2].

Комплекс вітамінів групи В: команда енергетиків. Вітамін В1 (тіамін): тонізатор мозку. При В1-авітамінозі розвивається хвороба бері-бері (поліневрит), в основі якої – дегенеративні зміни нервів. Поряд з відчуттям тяжкості в ногах у хворого втрачається шкірна чутливість і настає параліч. При цьому порушуються серцева діяльність, водний

обмін, секреторна й моторна функції ШКТ. Спостерігаються втрата апетиту й різка втрата маси тіла [1; 2].

Вам потрібно більше цього вітаміну, ніж ви звичайно отримуєте, при вживанні вареної їжі. До половини всієї кількості вітаміну В1, присутнього в сирій їжі, стає жертвою кухонної плити. А якщо ви їсте рафіновані й перероблені борошняні й зернові продукти, жару плити буде майже нічого руйнувати. Потреба організму в тіаміні зростає в період вагітності й годування грудьми, при вжитку цукру й інших рафінованих вуглеводів, алкоголю й чаю, в результаті фізичних вправ або при гіперактивності щитовидної залози. Потреба збільшується також з віком.

Бері-бері здається екзотичною недугою минулого, лихом світу, що розвивається. Проте вона існує й понині та відома як алкогольна кардіоміопатія, оскільки її розвиток зазвичай пов’язаний з важким алкоголізмом. Хвороба вражає головним чином серцевий м’яз, який в результаті втрачає здатність ефективно скорочуватися. Не залишає без уваги вона й нервову систему, і травний тракт [1; 3].

Хвороби серця. Запобігання серцевим захворюванням – важке завдання, якщо ви не отримуєте досить вітаміну В1. Діуретичні препарати, що зазвичай прописуються для лікування гіпертонії, застійної серцевої недостатності та набряку, ще більше позбавляють організм тіаміну поряд з іншими поживними речовинами. Поповнення його запасів цілком необхідне для відновлення втраченої функції серцевого м’яза, так само як і для лікування кардіоміопатії та застійної серцевої недостатності. Згідно з дослідженням 1995 р., у 30 пацієнтів, які страждали важкою серцевою недостатністю та приймали фуросемід, регулярний прийом вітаміну В1 різко покращував роботу серця [1].

Нездатність до навчання. Підвищення вмісту тіаміну в крові – застережливий захід проти порушення розумових здібностей. Згідно із стандартним тестуванням, добавки вітаміну В1 здатні допомогти школярам поліпшити здібності до навчання на 25 %. При цьому зникали серйозні поведінкові проблеми. Студенти коледжу, які щодня отримували по 50 мг тіаміну протягом 2 місяців, демонстрували швидшу реакцію й були кмітливішими, зібранішими й енергійнішими.

Емоційні розлади. Агресивна й залежна поведінка, так само як і інші розлади особистості й психічні захворювання, мають декілька загальних дієтологічних показників, у т. ч. тіамінову недостатність. До

30 % людей, які потрапляють у психіатричні клініки, страждають від дефіциту вітаміну В1. У людей з певними видами депресії лікування тіаміном призводило до значних поліпшень (щоденна доза в 400 мг допомагає підтримувати нормальні рівні хімічних речовин мозку, подібних до ацетилхоліну, відповідальних за підняттям настрою).

Неврологічні хвороби й біль. Тіамін покращує функціонування нервової системи. Ін’єкції його допомагають у половині випадків

периферичної невропатії – досить хворобливого розладу, що

характеризується онімінням або неприємним коленням у руках і ногах, за умови, що тіамін супроводжують інші вітаміни В-комплексу. У Німеччині двотижневий курс тіаміну в поєднанні з вітамінами В6 і В12 (у високих дозах) допомагав пацієнтам з діабетичною невропатією – переродженням нервових волокон, викликаним неконтрольованими коливаннями рівня цукру в крові. Окрім того, добавки тіаміну, збалансовані іншими вітамінами групи В, знімають біль при лишаї, що оперізує, мігрені та деяких формах артриту.

Свинцеве отруєння – чинник забруднення довкілля. Воно призводить до пошкодження нервових волокон, порушення здібностей до навчання. Цей отруйний метал організм здатний нагромаджувати протягом всього життя людини. Навіть злегка знижений порівняно з нормою рівень тіаміну призводить до наростання кількості свинцю в організмі. Добавки цього вітаміну допомагають понизити накопичення.

Рекомендації. Доза в 50 – 100 мг тіаміну покриває повсякденні потреби більшості людей (врівноважувати схожими кількостями інших компонентів В-комплексу). Тіамін-гідрохлорид – стандартна форма вітаміну В1, зазвичай використовується в добавках, що продаються без рецепту, добре засвоюється, гарна для загальнооздоровчих цілей. Для швидкого підвищення вмісту вітаміну в організмі краще використовувати тіамін-пірофосфат. Аллітіамін всмоктується найбільш швидко [1].

Вітамін В2 (рибофлавін): антиоксидант і тонізатор. Цінність вітаміну В2 частково пов’язана з його здатністю прискорювати перетворення вітаміну В6 на його активну форму. Він бере участь у регенерації амінокислоти глутатіону – антиоксиданта, одного з найпотужніших засобів приборкування раку й уповільнення старіння. Вони настільки тісно взаємозв’язані, що вчені вимірюють вміст в організмі глутатіону, щоб оцінити рівні рибофлавіну.

Антиокислювальна дія вітамінів групи В відіграє суттєву роль у натуральному підході до запобігання й лікування катаракти. Рибофлавін також обмежує ушкодження клітин, що викликається інфарктом або інсультом, і зводить до мінімуму шкідливі дії різних токсинів на дихальні шляхи. Крім того, рибофлавін, що оберігає червоні клітини крові, суттєво допомагає в лікуванні серповидно-клітинної анемії.

Нестача рибофлавіну може призводити до порушення засвоєння заліза й послаблювати щитовидну залозу, а також підвищує імовірність депресії або інших порушень психіки. Більшості ж лікарів відомі поверхневі ознаки його дефіциту (тріщини в куточках рота, труднощі адаптації до темряви або яскравого світла).

Рекомендації. Цільнозернові продукти – гарні джерела рибофлавіну. Яйця, м’ясо, птиця, риба й горіхи також забезпечують надійне постачання ним організму. Для загальнооздоровчих цілей

достатні 25 – 50 мг в день поживних добавок (кількість рибофлавіну, що

приймається, повинна відповідати дозуванню інших поживних речовин

В-комплексу) [1].

Вітамін В3 – ніацин: відновлює душевну рівновагу, контролює холестерин; нікотинамід: покращує рухливість суглобів, контролює діабет. Вітамін В3 бере участь у півсотні реакцій, у ході яких цукор і жир перетворюються на енергію. Він необхідний для обміну амінокислот, бере участь у перетворенні жирів до ейкозаноїдів – гормоноподібних агентів, керівників метаболічними шляхами. Вітамін В3 існує в двох формах, лікувальні властивості яких різні. Нікотинова кислота допомагає знижувати рівень холестерину й тригліцеридів у крові, а нікотинамід – при остеоартриті й може запобігати діабету.

Ніацин (нікотинова кислота) – єдиний вітамін, який традиційна медицина вважає ліками.

Ніацин контролює холестерин. У тих пацієнтів, що пережили інфаркт міокарду, ніацин підвищує шанси залишитися живими. Такий висновок дають дослідження «Проекту Коронарні ліки», в якому ніацин зіставляли з клофібратом і холестираміном, щоб визначити, що краще стримує напад серця й подовжує життя після інфаркту міокарду.

Ніацин протистоїть чотирьом головним чинникам ризику серцево-судинних захворювань:

• Високий ЛНЩ (ліпопротеїди низької щільності)-холестерин (скупчується на внутрішній стороні стінок артерій, обмежуючи кровотік і приводячи до твердіння артерій – атеросклерозу).

• Низький ЛВЩ (ліпопротеїди високої щільності)-холестерин. Низький рівень «гарного» холестерину – вірний передвісник серцево — судинного захворювання, оскільки ЛВЩ допомагають очищенню кровоносної системи від ЛНЩ.

• Підвищений вміст ліпопротеїну (а). Клейкий побічний продукт ЛНЩ – ліпопротеїн (а) почав вважатися незалежним чинником ризику серцевих захворювань – настільки ж небезпечним, як високий кров’яний тиск, куріння, огрядність і загальний рівень холестерину. Він сприяє закупорці артерій.

• Високий вміст тригліцеридів. Визнані як незалежний чинник ризику, ці жири крові сигналізують про наявність інсулінового розладу – діабету типу II – і гіпертонії [1].

Новий погляд на ніацин. Вважаючи ніацин фармацевтичним препаратом, лікарі прописували його в дозах 3 г і більше. Але при такому діапазоні доз він викликав діабетоподібне зростання рівня цукру в крові, часті проблеми з печінкою, підвищення вмісту сечової кислоти й неминучі гарячі приливи крові до шкіри. Пропонували його лише небагатьом пацієнтам з порушеннями ліпідного обміну. Сьогодні ж дослідники по-новому дивляться на ніацин. При прийомі в дозі 100 мг на добу з поступовим збільшенням її до 1000 мг ніацин збільшує вміст ЛВЩ-холестерину, що очищує артерії, на 20 %, тобто досяг успіхів, з

якими не можуть порівнятися результати застосування інших поживних речовин або фармацевтичних препаратів. Крім того, ніацин стримує надмірне згущування крові, яке може вести до інсультів та інфарктів [1; 3].

Покращуючи кровообіг, ніацин допомагає вирішити безліч проблем, пов’язаних з поганим кровопостачанням, включаючи феномен Рейно (коли руки надто чутливі до холоду) і переміжну кульгавість (болючий стан ніг при ходьбі). Крім того, краще кровопостачання мозку, що досягається при використанні ніацину в дозах близько 100 мг, допомагає запобігти втраті пам′яті в старості.

Ніацин для мозку. Ніацин – м’який транквілізатор. У центрі

Аткінса його завжди прописують, якщо мають справи з тривогою.

Нікотинамід – друга природна форма вітаміну В3 – не викликає типового для ніацину почервоніння шкіри. З 1940 р. науці відомо, що хворим діабетом типу I потрібні ін’єкції меншої кількості інсуліну, якщо вони регулярно приймають нікотинамід. Він також здатний запобігати ушкодженню підшлункової залози, що призводить до втрати організмом здатності виробляти власний інсулін. Це пошкодження починається в юному віці, що пояснює, чому діабет типу I також називають ювенільним діабетом. Це також пояснює, чому чим раніше ми зможемо захистити підшлункову залозу, тим успішніше буде профілактика захворювання. Так, 80 тис. дітей (від 5 до 7 років) у Новій Зеландії в профілактичних цілях давали нікотинамід. Він скорочував число випадків діабету типу I на 50 %. У дослідженні 56 дорослих людей (їм поставлений діагноз діабету типу I) було показано, що добова доза в 25 мг нікотинаміду на 1 кг ваги тіла (1750 мг на середнього дорослого) захищає підшлункову залозу від пошкодження й покращує здатність виробляти інсулін.

Нікотинамід (щоденні дози 3 г при прийомі в декілька частин) зменшує болі й покращує рухливість суглобів. Помітні поліпшення з’являються після 3 міс. лікування.

Подібно до ніацину, нікотинамід надає м’яку седативну дію й корисний при лікуванні емоційних і нервово-психічних розладів, включаючи тривогу, депресію, зниження уваги, алкоголізм і шизофренію. У великих дозах він діє як антиоксидант.

Рекомендації. Джерела вітаміну В3 – м’ясо, птиця, морепродукти, горіхи й насіння. Враховуючи, що більшість їх потрапляє в заборонний список у пропагандистів високовуглеводної, низькожирової дієти, неважко зрозуміти, чому 33 % американців не споживають навіть нікчемної по величині РДЩД (рекомендованої допустимої щоденної дози) цієї речовини. Отже, добавки задоволняють базову потребу організму.

Інозітол-гексанікотінат, ніацин і нікотинамід у цілому безпечні. Побічні дії виникають, якщо приймати їх у дозах понад 500 мг в день. Приймайте добавку В-комплексу на підтримку зайвого вітаміну В3!

Ніацин. Оригінальний вітамін В3, як правило, безпечний. Відчуття

приливу крові до шкіри слабшає в міру того, як організм до нього звикає.

Прийом добавок ніацину з їжею або пігулкою аспірину знижує цю реакцію, так само як і поступове збільшення дози, починаючи з 100 мг на добу й закінчуючи кількостями, які досягають 1000 мг. Оскільки великі дози, необхідні для лікування шизофренії або порушень ліпідного обміну, діють як ліки, їх слід приймати під наглядом лікаря.

Інозітол-гексанікотінат. Рекомендований для більшості людей, які потребують ніацину. Він визначається всіма якостями вітаміну В3. З метою загальної профілактики достатньо 100 – 500 мг в день, для поліпшення серцевої діяльності – від 800 до 2400 мг. На відміну від пролонгованих форм ніацину, що не виключають ризику отруєння печінки, пролонгований інозітол-гексанікотінат сповна безпечний.

Нікотинамід. У загальнооздоровчих цілях приймайте 100 мг в день. Якщо у вас діабет типу I, приймайте щодня 300 – 600 мг. Якщо діагноз діабету типу I поставлений недавно або ви намагаєтеся полегшити біль при остеоартриті, лікар, що лікує, пропише добову дозу

1500 мг (високі дози можуть викликати нудоту, сонливість) [1].

У цій статті не знайшли відображення інші важливі компоненти В-комплексу: самий необхідний із вітамінів групи В вітамін В6 (піридоксин), фолієва кислота (наш найбільш значущий дефіцит), протианемічний (ін’єкція життєздатності) вітамін В12 (коболамін: гідроксікоболамін, ціанкоболамін, метил-коболамін, аденозилкоболамін) та потужний агент пантетін [1; 3].

Вітамін С. Важко уявити недуги, при яких добавки вітаміну С (аскорбінової кислоти (АК)) не призводили б до того чи іншого поліпшення. Коли піонери дієтології виявили, що АК необхідна для зцілення цинги – кровоточивості ясен, уперше відміченої в предків — мореплавців, – вони швидко встановили величину щоденної потреби, засновану на декількох десятках міліграмів, необхідних для запобігання повторної появи її симптомів. Таким чином, РДЩД АК встановлена давно на рівні 60 мг. Але наші дійсні потреби у вітаміні С набагато вищі, ніж це офіційно признається. Згідно з одним простим експериментом у порівняльній фізіології люди поряд з приматами, морськими свинками й декількома іншими біологічними видами – єдині істоти, які не здатні виробляти АК. Більшість тварин виробляють її приблизно 30 мг на 1 кг ваги. Для людини, яка важить, скажімо, 68 кг, це дає 2 г в день. У стані стресу щури, пацюки й кролики виробляють у 7 разів більше вітаміну. Палеонтологи підрахували, що навіть до того, як механізм вироблення аскорбату був втрачений в ході еволюції, первісні люди щодня

споживали з їжею від 400 мг до 2 г вітаміну С. Більш конкретні

дослідження показали, що нам необхідно принаймні втричі більше АК,

чим може забезпечити РДЩД [1].

Біля 25 % американців споживають менше 40 мг вітаміну С у день. Небагато людей й особливо дітей їдять достатньо фруктів та овочів. Теплова обробка, зберігання й біохімічна переробка призводять до руйнування частини вітаміну С. Багато його згорає під впливом стресу, куріння та інших джерел пошкодження клітин, на зразок диму й смогу, а медикаменти, на шквалт аспірину й протизаплідних пігулок, позбавляють організм тих кількостей вітаміну, які нам удалося отримати.

А. Сент-Дьєрді, який відкрив цей вітамін, насправді виявив у їжі, що його містить, комплекс поживних речовин (синергічні компоненти, зокрема, рутин та інші біофлавоноїди, мідь-залежний фермент (тирозиназа), та інші чинники). У рівних кількостях цей «натуральний» вітамін С виявляється більш ефективним, ніж той, що використовується більшістю з нас у наші дні, і з яким пов’язані наступні вражаючі терапевтичні досягнення [1].

Основи основ. АК – поживна речовина-антиоксидант, що самостійно знищуює вільні радикали й мікробні інфекції і така, що подовжує життя інших антиоксидантів, включаючи вітамін Е і глутатіон. Люди, які споживають більше вітаміну С, живуть довше за тих, хто споживає його менше. Перерахуємо причини [1–3]:

Інфекції. Вітамін С активує наші природні захисні механізми. З клітин імунної системи більше всього виграють інтерферон, антитіла й білі клітини крові, що втрачають вітамін С у ході хвороби.

У більшості клінік компліментарної медицини по всьому світу вітамін С складає основу лікування вірусних захворювань. Успіх лікування нерідко залежить від того, наскільки багато вітаміну може винести організм. Більшість лікарів покладаються на критерій «кишкової переносимості», розроблений Р. Каскартом. Ви приймаєте вітамін С до тих пір, поки його приймає ваш кишечник: коли організм отримує його понад потреби, кишечник розслаблюється. Каскарт виявив: чим важче хвороба, тим більшу кількість АК переносить організм – очевидний знак зрослої потреби у вітаміні. У деяких важких випадках мононуклеозу, гепатиту або СНІДу люди поглинали близько 50 г аскорбату протягом дня. Внутрішньовенне введення великої кількості вітаміну С дозволяє уникнути розслаблення кишечника.

Внутрішньовенне введення високих доз запропоноване Ф. Кленнером. Використане для лікування поліомієліту ще в 1940 р., воно приносить задовольняюче полегшення хворим СНІДом (у них рідко виникають неприємні умовнопатогенні інфекції, поширені в традиційній медицині з її фармацевтичними методами лікування). Хоча вітамін С не є засобом від СНІДУ, він все ж перешкоджає відтворенню вірусів у лабораторних умовах на культурах клітин. При місцевому застосуванні він допоможе лікуванню пухлин Капоші (часто розвиваються в уражених

ВІЛ). Щоденні пероральні дози 100 г сприяли зміцненню імунної системи в багатьох хворих СНІДом.

Імунна реакція, яка бореться з вірусами, допомагає впоратися й з мікробною інфекцією – на щастя для нас, зважаючи на трудність первинного розрізнення, наприклад, вірусної й мікробної форм запалення легенів або бронхіту. Якщо при першому ударі гострої інфекції імунна система працює в повну силу, вона може впоратися з будь-якою з цих небезпек. Цій стратегії ми повинні слідувати при використанні добавок при перших ознаках будь-якої хвороби (виявляється вона вірусом простуди чи бактерійною інфекцією). На самому початку обидва джерела чутливі до радикальної терапії вітаміном С у поєднанні з іншими борцями з інфекцією, на зразок цинку, вітаміну А й біофлавоноїду.

На питання: «Чи лікує вітамін С звичайну простуду?» відповідають більш ніж 20 досліджень. Вони показують, що вітамін сприяє зниженню тяжкості симптомів звичайної простуди. Завдяки АК організм успішніше бореться й з небезпечними інфекціями дихальних шляхів, зокрема, з бронхітом і запаленням легенів. Бігуни-марафонці, сприйнятливі до післязмагальних інфекцій верхніх дихальних шляхів, можуть уникнути більшості з цих прикрощів, щодня приймаючи 1 г АК. При щоденному прийомі цієї дози АК тривалість простуди знижалась на

20 %. Вищі дози (від 1 г до 6 г) більш ефективні відносно зниження тяжкості й тривалості симптомів [1].

Астма й алергії. Вітамін С успішно бореться з алергією. При використанні добавок порядку 1000 мг в день він діє як антигістамінний засіб. Проте результати помітні лише через декілька тижнів, оскільки концентрацію вітаміну в тканинах треба довести до оптимального рівня. При низькому вжитку вітаміну С ризик астми (запалення легеневої тканини) зростає. У 7 роботах показано, що щоденні дози в 1 – 2 г вітаміну С можуть знижувати вірогідність астматичного нападу. Ці ж дози захищають бронхи й легені від дії низьких температур, сінної лихоманки й смогу. Щоденний прийом 2 г АК знімав перевантажувальну астму – розлад функції бронхів у результаті фізичних вправ – приблизно в половини групи дітей й молоді [1].

Виклик раку. Об’єкт величезного числа досліджень, вітамін С повсюдно визнаний потужним антиканцерогеном (у нашому організмі він пригнічує утворення нітрозаміну з нітратів, які присутні в копченому і консервованому м’ясі, тютюні й навіть у природних травних соках). Втручання вітаміну С запобігає розвитку раку в ШКТ.

Вважають, що щоденний прийом 1 г або більше АК знижує ризик як раку шлунку, так і передракових змін. У жінок, які споживають його впродовж всього життя, вітамін С може запобігати раку грудей, раку й дисплазії шийки матки. Крім того, низький вжиток вітаміну С значно підвищує ризик раку підшлункової залози. Дані 88 популяційних

досліджень показують профілактичну роль вітаміну С відносно раку товстої кишки, стравоходу, сечового міхура й ендометрію.

Опубліковані дані підтверджують ефект від використання вітаміну С спеціалістами компліментарної медицини для лікування діагностованих випадків раку. Так, сто чоловік з термінальною стадією раку залишалися живими аж до чотириразового очікуваного терміну, якщо приймали щодня по 10 г вітаміну. Через тиждень вони повідомляли, що почувають себе сильніше й бадьоріше. Їх апетит також зростав.

Деякі дослідники припускають, що вітамін у високих дозах може стримувати зростання пухлин шляхом обволікання злоякісних осередків рубцевою тканиною, а також за рахунок зміцнення колагенової тканини до такої міри, що вона обмежує розростання.

Не будучи ліками, вітамін С все ж допомагає організму справлятися з хворобою й з наслідками звичайних видів протиракової терапії (які, до речі, теж рідко виліковують). Хірургічне втручання, опромінення й хіміотерапія величезною мірою знижують його вміст в організмі. Деякі дослідження припускають, що вітамін С може підвищувати ефективність хіміотерапії й при дозах порядку 40 г в день запобігати втраті волосся, майже неминучій при цьому лікуванні.

Добавки АК ефективніші відносно онкологічних хворих, які не приймали препарати хіміотерапії, бо вони ушкоджують не лише пухлину, але й імунну систему, ліквідовуючи механізм, через який діє вітамін [1].

Хвороби серця. Блискучі успіхи вітаміну С у захисті жирів крові від перетворення на атеросклеротичні бляшки роблять його знаряддям у боротьбі з вбивцею № 1 нації. АК рятує ліпопротеїди низької щільності від окислення, в результаті якого «поганий» різновид холестерину накопичується на внутрішніх стінках артерій. Товщина стінок шийних сонних артерій (показник атеросклерозу) більше всього в споживаючих найменші кількості АК, а також вітаміну Е та каротиноїдів.

За своїм антиокислювальним потенціалом 1 г вітаміну С більш ніж удвічі перевершує склянку червоного вина, при цьому вітамін на відміну від алкоголю не подразнює печінку і не виснажує запаси мінералів в організмі. Вітамін С незамінний не лише як антиоксидант. Його високе споживання збільшує в організмі рівень ЛВЩ – різновиду холестерину, що захищає артерії. За наявності вітаміну С в організмі з їжі засвоюється менше холестерину. Введення його по 2 г пацієнтам знижувало аномальні артеріальні спазми або скорочення [1].

Чи дійсно він допомагає? Японські кардіологи давали 119 пацієнтам, які перенесли операцію ангіопластики, по 500 мг вітаміну С на день. Зазвичай кожному третьому пацієнтові роблять операцію із-за повторної закупорки артерій. Лише 14 % тих, що отримували помірну дозу добавок, були вимушені знов підлягти операції.

Основний наслідок діабету типу II (інсулін-незалежного) – атеросклероз. Тут вітамін С так само важливий, як підтримка нормального рівня цукру в крові. Окрім того, що вітамін С допомагає запобігати наростанню концентрації холестерину, він захищає організм від глікозилірування – пошкодження тканин, що викликається високим рівнем цукру в крові. При щоденних дозах у 2 г цей вітамін допомагає контролювати рівень цукру при діабеті.

Гіпертонія – чинник ризику серцевих захворювань – залежить від вмісту вітаміну С в організмі. З 69 пацієнтів, що брали участь у дослідженні, ті, у кого були найвищі рівні аскорбату в крові, мали значимо нижчі показники кров’яного тиску. Ефективні дози в 1 г вітаміну. Діастоличний тиск – нижнє значення показника кров’яного тиску – був вищий в людей з меншою концентрацією аскорбату в організмі [1].

Стрес. Надниркові, що виділяють певні гормони, щоб діяти в стресових ситуаціях, містять більше аскорбата, ніж інші частини тіла. Вітамін С допомагає виробленню цих стресових гормонів і захищає організм від виникаючих токсинів. Можливо, шизофренія та всілякі інші психічні розлади частково – результат дії останніх.

Ожиріння. Дослідники заявляють, що схуднення, імовірно, можна досягти, приймаючи щоденно 1–3 г вітаміну С. Як відзначає Р. Аткінс, дієта, особливо вітамін С, роблять цей процес здоровішим, позбавляючи організм від отруйних речовин, що вивільняються при розпаді жиру. Нарешті, вітамін С допомагає печінці витримувати сильну дію вільних радикалів, що викликається втратою ваги.

Подагра. Добавки АК полегшують напади подагри. Згідно з лабораторними дослідженнями, щоденна доза понад 8 г здатна ефективно знижувати концентрацію сечової кислоти. Почніть з 1 г в день і повільно підвищуйте дозу.

Жовчнокам’яна хвороба. Вітамін С дозою 2 г на день уповільнює процес утворення каміння на 350 %.

Розлади зору. Вітамін С (800 мг на день у поєднанні з вітаміном Е і β-каротином) створює антиокислювальний захист очей, який, згідно даним Центру вивчення людини Міністерства сільського господарства США, здатний запобігати утворенню катаракт та уповільнювати їх зростання. Крім того, АК ослабляє внутрішньоочний тиск, таким чином, знижуючи ризик глаукоми, яка частіше трапляється при низькому вмісті вітаміну С. У профілактичних цілях досить приймати 500 мг на день. Внутрішньовенне введення великих кількостей вітаміну знижує зазначений тиск швидше [1].

Наркотична залежність. Мегадози вітаміну С (50 г на день) у поєднанні з високобілковою дієтою й добавками В-комплексу знімали симптоми відвикання в тих, що позбавляються від героїнової залежності.

Менші дози знижували тягу до наркотику. Вітамін С безпечніше й ефективніше за метадонову терапію, що замінює одну залежність іншою.

Рекомендації. Для загальнооздоровчих цілей всім нам потрібно споживати щонайменше 500 мг АК на день разом з рівною кількістю біофлавоноїдів. Натуральний вітамін С у рівних кількостях більш дієвий, ніж його звичайні синтетичні версії, проте він комерційно недоступний в достатніх кількостях або за розумною ціною. Добавки біофлавоноїдів компенсують цю нестачу. Якщо ваша доза АК перевищує 1 г, поєднуйте її з рівною кількістю біофлавоноїдів. Щоб ще надійніше гарантувати, що ви отримуєте чинники С-комплексу, щонайменше 75 мг з сумарної кількості, яка споживається вами, АК повинні надходити з їжі. Якщо у вас діабет або інше захворювання, пов’язане з інсуліном, гарним вибором будуть не дуже багаті цукрами й вуглеводами фрукти, темно-зелені овочі, лимонний сік, червоний перець, томати, а також капуста, брокколі, цитрусові, суниця, мускусна диня, паприка, гірчиця й хрін. Навіть якщо продукт містить мало АК, він є джерелом кофакторів вітаміну С [1].

Величезні дози вітаміну С недвозначно безпечні. Звинувачення в протилежному вже давно дискредитовані.

Сприйміть ще декілька рекомендацій:

 Для підтримки постійної концентрації вітаміну С поділіть сумарну денну норму на декілька доз, що приймаються протягом дня.

 Розпочинайте прийом з кількостей не більше 1 г на день і поступово підвищуйте їх протягом тижня. Коли ви закінчуєте лікування високими дозами, відлучайтеся від них, частинами знижуючи щодня отримувану кількість. Раптове припинення прийому добавок АК

посилить захворювання, у зв’язку з яким їх приймали.

 Приймайте деякі ферменти. Кращому насиченню крові вітаміном С сприяють травні ферменти, тому приймайте його під час їжі.

 Змішуйте вітамін С з мінералами. Для загальнооздоровчих цілей та профілактики хвороб підходить загальнодоступна кислотна форма вітаміну С (АК). Проте мінеральні солі АК краще засвоюються, а тому переважніші. Крім того, вони забуферені. Припускають, що краще

всього засвоюється аскорбат магнію. Патентований продукт під назвою

«Естер-С» посилено рекламували як той, що забезпечує вищі рівні вітаміну в крові, але це ставиться під сумнів. Однак він дуже добре переноситься й не є кислотним, на відміну від більшості препаратів вітаміну С [1; 3].

Не можна сумніватися у важливості націлювання програми біодобавок на конкретні стани пацієнта, які він сам, так само як і лікар, що його лікує, вважає найбільш суттєвими з погляду підтримки здоров’я. Список станів, що піддаються лікуванню харчуванням Р. Аткінс наводить (13 категорій). Це серцево-судинні захворювання, порушення обміну речовин, нервові розлади, шлунково-кишкові розлади, втома, інфекції, алергії, хвороби легенів, рак, захворювання, специфічні для тієї

або іншої статі, артрити, імунні захворювання, захворювання шкіри, ясен та очей.

Коротке обговорення деяких (пов’язаних з інфекціями) основних типів порушень здоров’я, що добре піддаються терапії харчуванням у сукупності з переліком харчових добавок, які використовуються для профілактики й лікування кожного з них, наводимо нижче. Більшість цих переліків підрозділена на дві частини, в одну з яких включені найістотніші компоненти, а в іншу – ті, що мають помірну цінність і тому заслуговують на те, щоб їх спробувати. Розташовуються компоненти в порядку зменшення важливості [1].

Якщо пацієнт не здатний як слід перетравлювати їжу й видаляти токсини, то в нього мало шансів на оптимальне здоров’я. Додатково до цього будь-яке хронічне захворювання загострюється, якщо в кишечнику накопичуються токсичні відходи. Тому для оптимального функціонування травного тракту рекомендуються такі добавки:

Найважливіші

Помірно

важливі

Корисні бактерії

0,5 – 1 ч. л.

Таурин

1 – 3 г

(у гранулах)

Клітковина

7,5 – 15 г

Лецитин

1–2 ст. л.

Цинк

25 – 50 мг

Маткове

молочко

0,25 – 0,5 ч. л.

Куркуміноїди

400 – 800 мг

Хоча раніше вважалося, що виразки – результат стресу, їх правильніше пов’язувати з дією бактерій Helicobacter pylori. Ці ранки, що утворюються на стінках шлунку, не зустрічаються в людей з примітивним раціоном харчування, з чого можна укласти, що їх, принаймні частково, викликає вжиток очищених вуглеводів, на зразок цукру й борошна. Зниження вжитку харчових вуглеводів – головна частина лікування виразкової хвороби.

Також важливо додавати до раціону клітковину поряд з добавками корисних бактерій. Більш того, ряд поживних добавок творять дива при лікуванні поширених видів виразкової хвороби – шлунку й дванадцятипалої кишки:

Найважливіші

Помірно важливі

Гамма-орізанол

450–900 мг

Хлорела

1–2 ч. л.

Глутамін

1500–3000 мг

Вітамін С (не

кислотний)

1–3 г

Цинк

50–100 мг

Фолієва кислота

5–10 мг*

Вітамін U

120–240 мг

Незамінні масла

3–6 г

Пантетін

600–1200 мг

Алое віра

1–2 капсули

Корінь солодки

1–2 капсули

Прополіс

0,5–1

піпетка настойки

Вітамін Е

400–800 міжн.

од.

Екстракт

капсаїцину

1–2 капсули

Екстракт

"котячого кігтя"

1–2 капсули

Екстракт кава

1–2 капсули

Вітамін А

15000–30000

міжн. од.

Екстракт готу кола

1–2 капсули

* Жінкам, що потребують видалення фіброми матки, у запобіганні рецидиву

Екстракт

капсаїцину

1–2 капсули

Екстракт

"котячого кігтя"

1–2 капсули

Екстракт кава

1–2 капсули

Вітамін А

15000–30000

міжн. од.

Екстракт готу кола

1–2 капсули

* Жінкам, що потребують видалення фіброми матки, у запобіганні рецидиву рака грудей, у лікуванні ендометріозу або фіброзно-кістозної мастопатії, слід використовувати дози добавок фолієвої кислоти менше 600 мкг.

Майже при всіх вірусних і бактерійних інфекціях надають сприятливу дію поживні речовини на зразок вітаміну А, вітаміну С і цинку, особливо якщо використовувати їх на початкових стадіях хвороби. Одночасне введення великих доз перерахованих нижче добавок на самому початку інфекції в дуже великій кількості випадків призводило до покращання стану.

Добавка

Початкова доза

Підтримуюча доза

Вітамін А

40000–80000 міжн. од.

10000–20000

міжн. од.

Бета-каротин

60000–120000 міжн. од.

15000–30000

міжн. од.

U-комплекс

100 мг

25–50 мг

Вітамін С

10–20 г

2–4 г

Часник

2400–3200 мг

2400–3200 мг

Цинк

200–400 мг

50–100 мг

300–600 мг

Масло материнки

2–4 краплі

Астрагал

1–2 піпетки у

воді

Гліцерил-монолаурат

1200–2400 мг

Льляне масло

1–2 ст. л.

Ехінацея

1–2 капсули

Екстракт

рейши

3–4 капсули

«Золотий друк»

1–2 капсули

Женьшень

2–4 капсули

Пантетін

600–1200 мг

Прополіс

0,5 ч. л.

тинктури у воді

Кверцетин

900–1800 мг

Корінь

солодки

1–2 капсули

Селен

200–400мкг

Зелень ячменю

або пшениці

1–3 порції в

день

Вітамін Е

400–1200

міжн. од.

Екстракт

«котячого кігтя»

1–2 капсули

* Починайте з 500 мг і повільно збільшуйте дозу до 2000 мг. Сам успіх лікування може бути пов’язаний з дуже неприємними симптомами із-за масової загибелі дріжджових мікроорганізмів.

Література

1. Аткинс Р. Биодобавки доктора Аткинса. Природная

альтернатива лекарствам при лечении и профилактике болезней. – Пер. с англ. А. П. Киселева. М.: ”Рипол классик”, Трансперсональный институт,

2000. – 480 с. 2. Кучеренко Н. Е., Виноградова Р. П., Литвиненко А. Р.

Биохимический справочник. – К.: "Вища школа", 1979. – 304 с.

3. Орлова Н. Я. Фізіологія і біохімія харчування. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2001. – 248 с.

Summary

The basis for creation of this article is the conception of therapeutic

bionutrition treated by E. Hoffer, H. Osmond, R. Atkins, M. Levin and other scientists. One placed emphasis on beriberi and polyvitamins. It is mentioned that history of vitamins study is connected with aneurine which got a name of Thiamin or Vitamin B1. One analyzed the complex of vitamins B (a team of energy vitamins) and ascorbic acid (a fighter with infections) in connection with this “ortomolecular” conception of prophylaxis and treatment. The treatment program of R. Atkins that aimed at complex usage of bioadditions, finishes the article.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 2 (165)