ВЕГЕТАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ В ЦИКЛІЧНИХ ВИДАХ СПОРТУ

Сучасний рівень спортивних досягнень характеризується постійним зростанням обсягу та інтенсивності фізичних навантажень, що супроводжується граничною мобілізацією функціональних можливостей організму спортсменів із розвитком фізичного та психічного перенапруження, зниженням фізичної працездатності, виникненням патологічних станів [1, с. 3].

Проте, тільки під час фізичного навантаження можна визначити ступінь ефективності діяльності провідних систем організму спортсмена для повноцінного вивчення всього комплексу реакцій, що забезпечують високий рівень фізичної працездатності в циклічних видах спорту на витривалість [2, с. 265].

Загальновідомо, що у відповідь на фізичне навантаження виникає стресова реакція організму, що, у свою чергу, пов’язана з діяльністю вегетативної нервової системи (ВНС) [3, с. 26]. За даними А. М. Вейна, характер реакції організму на стрес залежить від вихідного стану регуляторних механізмів ВНС, а вегетативний гомеостаз визначає функціональний стан вісцеральних систем організму та ступінь їхньої адаптації до екстремальних умов [4, с. 44].

Дисбаланс ланок ВНС із підвищенням активності симпатичного та пригніченням парасимпатичного відділів є одним з патогенетичних механізмів виникнення серцевої недостатності, нейроциркуляторної дистонії та ішемічної хвороби серця [5, с. 68].

Як рівень функціонування організму в стані відносного спокою А. Р. Галеєв розглядає вихідний вегетативний тонус, який відображає фонову активність структур, що здійснюють регуляцію функцій організму в умовах пристосувальної діяльності та формують тип

реагування організму на дію зовнішніх чинників, у тому числі на фізичне навантаження [6, с. 4].

Вегетативний тонус, реактивність і вегетативне забезпечення характеризують гомеостатичні та адаптивні можливості організму (Ю. В. Верхошанський, 1998; Н. Ж. Булгакова, 2003). Результатами численних досліджень доведено провідну роль дисфункції ВНС у генезі хронічної соматичної патології в спортсменів [5, с. 69; 7, с. 160].

Проблема вегетативного забезпечення функціональної підготовленості спортсменів пов’язана з оцінкою та прогнозуванням індивідуальної стійкості організму до фізичних навантажень, розробкою критеріїв, що відповідають кожному типу вегетативного гомеостазу та стану регуляторних систем організму на етапі тренувального процесу [3, с. 27]. Тому визначення вихідного вегетативного тонусу та рівня вегетативного забезпечення дозволить виявити ранні ознаки донозологічних станів і попередити зрив адаптаційних механізмів та патологічних відхилень у спортсменів циклічних видів спорту з переважним проявом витривалості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про необхідність визначення характеру вегетативного забезпечення діяльності серцево-судинної системи під час виконання фізичних навантажень. Недостатньо вивченим залишається питання взаємозв’язку типу вегетативної регуляції серцевого ритму з рівнем фізичної працездатності спортсменів. У зв’язку з цим дослідження стану регуляторних механізмів є важливим діагностичним і прогностичним маркером для визначення функціонального стану організму спортсменів.

Мета статті – визначити вплив вегетативного забезпечення діяльності серцево-судинної системи на фізичну працездатність спортсменів циклічних видів спорту.

Дослідження було проведено в підготовчому періоді тренувань на базі олімпійської підготовки лижників і біатлоністів м. Суми. Обстежено 28 спортсменів 13 – 17 років різної спортивної кваліфікації (КМС I, ІІ розряд), які тренувалися у видах спорту з переважним проявом витривалості.

Для оцінки вегетативного забезпечення серцевої діяльності використано метод аналізу варіабельності серцевого ритів є одним з патогенетичних механізмів виникнення серцевої недостатності, нейроциркуляторної дистонії та ішемічної хвороби серця [5, с. 68].

Як рівень функціонування організму в стані відносного спокою А. Р. Галеєв розглядає вихідний вегетативний тонус, який відображає фонову активність структур, що здійснюють регуляцію функцій організму в умовах пристосувальної діяльності та формують тип

реагування організму на дію зовнішніх чинників, у тому числі на фізичне навантаження [6, с. 4].

Вегетативний тонус, реактивність і вегетативне забезпечення характеризують гомеостатичні та адаптивні можливості організму (Ю. В. Верхошанський, 1998; Н. Ж. Булгакова, 2003). Результатами численних досліджень доведено провідну роль дисфункції ВНС у генезі хронічної соматичної патології в спортсменів [5, с. 69; 7, с. 160].

Проблема вегетативного забезпечення функціональної підготовленості спортсменів пов’язана з оцінкою та прогнозуванням індивідуальної стійкості організму до фізичних навантажень, розробкою критеріїв, що відповідають кожному типу вегетативного гомеостазу та стану регуляторних систем організму на етапі тренувального процесу [3, с. 27]. Тому визначення вихідного вегетативного тонусу та рівня вегетативного забезпечення дозволить виявити ранні ознаки донозологічних станів і попередити зрив адаптаційних механізмів та патологічних відхилень у спортсменів циклічних видів спорту з переважним проявом витривалості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про необхідність визначення характеру вегетативного забезпечення діяльності серцево-судинної системи під час виконання фізичних навантажень. Недостатньо вивченим залишається питання взаємозв’язку типу вегетативної регуляції серцевого ритму з рівнем фізичної працездатності спортсменів. У зв’язку з цим дослідження стану регуляторних механізмів є важливим діагностичним і прогностичним маркером для визначення функціонального стану організму спортсменів.

Мета статті – визначити вплив вегетативного забезпечення діяльності серцево-судинної системи на фізичну працездатність спортсменів циклічних видів спорту.

Дослідження було проведено в підготовчому періоді тренувань на базі олімпійської підготовки лижників і біатлоністів м. Суми. Обстежено 28 спортсменів 13 – 17 років різної спортивної кваліфікації (КМС I, ІІ розряд), які тренувалися у видах спорту з переважним проявом витривалості.

Для оцінки вегетативного забезпечення серцевої діяльності використано метод аналізу варіабельності серцевого ритму за системою експрес-аналізу «КардіоСпектр» АТ Солвейг. Вихідний вегетативний тонус визначено за величиною індексу напруження (ІN) (І. Н. Калініна, Л. Г. Харитонова, 2007): ваготонія ІN – менше 30 ум. од., ейтонія – ІN від

30 до 90 ум. од., симпатикотонія – ІN від 90 до 300 ум. од., гіперсимпатикотонія – ІN більше 300 ум. од.

Вегетативне забезпечення діяльності серцево-судинної системи визначено за відношенням індексу напруження після фізичного

навантаження (ІN2) до індексу напруження в стані відносного спокою

(ІN1) з урахуванням вихідного вегетативного тонусу. Рівень вегетативного забезпечення визначено методом сигмальних відхилень.

Фізична працездатність визначалася на велоергометрі за загальноприйнятою методикою (В. Л. Карпман, 1988) з обчисленням абсолютної величини PWC170 [8, с. 83].

Отримані дані підлягали математичній та статистичній обробці за допомогою прикладної програми STATISTICA 6.0.

Дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри спортивної медицини та валеології Сумського державного

педагогічного університету ім. А. С. Макаренка за темою «Фізіолого — гігієнічне та психолого-педагогічне обґрунтування здоров’язберігаючої діяльності у закладах освіти» (державний реєстраційний номер

0109U004945).

У результаті дослідження вихідного вегетативного тонусу виявлено, що в спортсменів переважав вплив парасимпатичної ланки вегетативної регуляції (52,4 ± 9,4 %). Зокрема, у 71,4 ± 8,5 % спортсменів вищого кваліфікаційного рівня (КМС) спостерігалася ваготонія, тоді як у спортсменів нижчої кваліфікації (І, ІІ розряд) вплив ВНС здійснювався як симпатичним, так і парасимпатичним відділом (фонова ейтонія) (54,6 ± 9,4 % і 66,7 ± 8,9 % відповідно), що вказує на адаптованість організму до високоінтенсивних фізичних навантажень і підтверджує більш високий рівень тренованості спортсменів КМС (рис. 1).

Виконання фізичних навантажень супроводжувалося активацією симпатичного відділу ВНС і центральних контурів регуляції серцевого ритму. Серед КМС спостерігалася значна частка осіб із симпатикотонією (42,9 ± 9,4 %), проте перевага симпатичної ланки ВНС у вегетативному забезпеченні функціональних систем організму не є перешкодою для реалізації потенційних можливостей спортсменів цієї кваліфікації. Однак серед спортсменів нижчого кваліфікаційного рівня (І, ІІ розряд) відмічено частку осіб з гіперсимпатикотонією (18,2 ± 7,3 % і 33,3 ± 8,9 % відповідно), що, імовірно, може бути пов’язано зі зниженням функціонального стану регуляторних систем у відповідь на фізичне навантаження.

Вікові особливості фізичної працездатності спортсменів мають низку закономірностей. По-перше, частка спортсменів 13 – 15 років з низьким рівнем фізичної працездатності (70,0 ± 8,7 %), вірогідно вища за частку спортсменів 16 – 17 років (9,1 ± 5,4 %) (р < 0,01). По-друге, у віковій групі 13 – 15 років питома вага спортсменів із нижчим за середній рівнем фізичної працездатності склала 30,0 ± 8,7 %, тоді як серед обстежених підлітків 16 – 17 років – 45,5 ± 9,4 %. Слід зазначити, що серед спортсменів старшої вікової групи зафіксовано 45,5 ± 9,4 % із середнім рівнем фізичної працездатності, тоді як у молодшій віковій групі цей рівень не спостерігається. Отримані дані свідчать про зростання рівня фізичної працездатності з віком спортсменів, який у

Слід також зазначити, що рівень вегетативного забезпечення має зворотний кореляційний зв’язок із віком спортсменів (r = –0,72, р < 0,05). Установлено, що з віком знижується активність симпатичної ланки вегетативної регуляції.

Питома вага спортсменів 13 – 15 років із перевагою парасимпатичної нервової системи у вегетативному забезпеченні склала

60,0 ± 9,3 %, тоді як із перевагою симпатичної нервової системи –

40,0 ± 9,3 %. З віком відсоток осіб із перевагою центральних механізмів у вегетативному забезпеченні зменшується й у віковій групі 16 – 17 років не спостерігається.

Крім того, установлено, що зі зростанням спортивної майстерності збільшується частка спортсменів із перевагою парасимпатичної нервової системи у вегетативному забезпеченні (r = 0,19, р < 0,05). Серед спортсменів вищої кваліфікації 85,7 ± 6,6 % мали перевагу автономного контуру вегетативної регуляції, і лише незначна частка (14,3 ± 6,6 %) характеризувалася підвищенням симпатичних впливів та централізацією процесів управління серцевим ритмом, тоді як у спортсменів нижчої кваліфікації (І, ІІ розряд) перевагу симпатичної нервової системи у вегетативному забезпеченні зареєстровано у 18,2 ± 7,3 % і 33,3 ± 7,3 % відповідно.

Таким чином, установлено, що спортсмени зі збалансованим вихідним вегетативним тонусом і перевагою парасимпатичної нервової системи у вегетативному забезпеченні діяльності серцево-судинної системи можуть мати переваги в процесі змагальної діяльності.

У результаті дослідження вихідного вегетативного тонусу виявлено, що в спортсменів переважав вплив парасимпатичної ланки вегетативної регуляції (52,4 ± 9,4 %).

Визначено, що з віком та з підвищенням спортивної майстерності зростають показники фізичної працездатності, що є закономірною нормою в досягненні високих спортивних результатів у циклічних видах спорту на витривалість.

Установлено, що рівень фізичної працездатності в спортсменів циклічних видів спорту з переважним проявом витривалості залежить від особливостей вегетативної регуляції діяльності серцево-судинної системи. Спортсмени з перевагою парасимпатичної нервової системи у вегетативному забезпеченні мали більш високу фізичну працездатність, що може бути пов’язано з економізацією діяльності функціональних систем організму під час виконання фізичних навантажень.

Отримані дані можуть бути використані для етапного та поточного контролю за підготовкою спортсменів циклічних видів спорту з метою своєчасної корекції тренувального процесу.

Список використаної літератури

1. Михалюк Є. Л. Діагностика граничних та патологічних станів

при крайніх граничних навантаженнях в олімпійському та професійному спорті : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мед. наук : спец.

14.01.24 «Лікувальна фізкультура та спортивна медицина» / Є. Л. Михалюк. – Дніпропетровськ, 2007. – 40 с. 2. Павлік А. І. Моніторинг взаємозв’язків процесів аеробної продуктивності кваліфікованих спортсменів при напруженій м’язовій діяльності / А. І. Павлік // Фізіол. журн. – 2010. – Т. 56, № 2. – С. 265 – 266.

3. Крыворученко Е. В. Вегетативное обеспечение функциональной подготовленности спортсменов различной квалификации, специализирующихся в беговых дисциплинах легкой атлетики / Е. В. Крыворученко // Спорт. медицина. – 2007. – № 1. – С. 26 – 30.

4. Вейн А. М. Вегетативные расстройства: клиника, диагностика, лечение / А. М. Вейн. – М : Мед. информагентство, 2003. – 752 с.

5. Коваленко В. Н. Вариабельность ритма сердца как показатель функции вегетативной нервной системы у больных с сердечно — сосудистыми заболеваниями / В. Н. Коваленко, Е. Г. Несукай, Е. В. Дмитриченко // Укр. кардіол. журн. – 2006. – № 3. – С. 68 – 71.

6. Галеев А. Р. Использование показателей сердечного ритма для оценки функционального состояния школьников с учетом их возрастных особенностей и уровня двигательной активности : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. биол. наук : спец. 03.00.13 «Физиология человека и животных» / А. Р. Галеев. – Новосибирск, 1999. – 20 с.

7. Кузмичев Ю. Г. Адаптационные возможности учащихся старших классов в зависимости от исходного вегетативного тонуса (По данным показателей спектрального анализа вариабельности сердечного ритма) / Ю. Г. Кузмичев, И. В. Лукьянова // Вариабельность сердечного ритма: теоретические аспекты и практическое применение : тезисы докладов ІV Всерос. симпозиума с междунар. участием (19 – 21 ноября 2008 г.). – Ижевск, 2008. – С. 159 – 161. 8. Карпман В. Л. Тестирование в спортивной медицине / В. Л. Карпман, З. Б. Белоцерковский, И. А. Гудков. − М. : ФиС, 1988. − 208 с.

Скиба О. О. Вегетативне забезпечення фізичної працездатності в циклічних видах спорту

Представлено результати дослідження впливу А. М. Вейн. – М : Мед. информагентство, 2003. – 752 с.

5. Коваленко В. Н. Вариабельность ритма сердца как показатель функции вегетативной нервной системы у больных с сердечно — сосудистыми заболеваниями / В. Н. Коваленко, Е. Г. Несукай, Е. В. Дмитриченко // Укр. кардіол. журн. – 2006. – № 3. – С. 68 – 71.

6. Галеев А. Р. Использование показателей сердечного ритма для оценки функционального состояния школьников с учетом их возрастных особенностей и уровня двигательной активности : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. биол. наук : спец. 03.00.13 «Физиология человека и животных» / А. Р. Галеев. – Новосибирск, 1999. – 20 с.

7. Кузмичев Ю. Г. Адаптационные возможности учащихся старших классов в зависимости от исходного вегетативного тонуса (По данным показателей спектрального анализа вариабельности сердечного ритма) / Ю. Г. Кузмичев, И. В. Лукьянова // Вариабельность сердечного ритма: теоретические аспекты и практическое применение : тезисы докладов ІV Всерос. симпозиума с междунар. участием (19 – 21 ноября 2008 г.). – Ижевск, 2008. – С. 159 – 161. 8. Карпман В. Л. Тестирование в спортивной медицине / В. Л. Карпман, З. Б. Белоцерковский, И. А. Гудков. − М. : ФиС, 1988. − 208 с.

Скиба О. О. Вегетативне забезпечення фізичної працездатності в циклічних видах спорту

Представлено результати дослідження впливу вегетативного

забезпечення діяльності серцево-судинної системи на фізичну працездатність спортсменів циклічних видів спорту. Визначено, що в

52,4 ± 9,4 % спортсменів у стані відносного спокою переважав вплив парасимпатичної ланки вегетативної регуляції. Установлено, що спортсмени з перевагою парасимпатичної нервової системи у вегетативному забезпеченні мали більш високу фізичну працездатність,

що, імовірно, пов’язано з економізацією діяльності функціональних систем організму.

Ключові слова: вегетативне забезпечення, вегетативний тонус, фізична працездатність, спортсмени.

Скиба О. А. Вегетативное обеспечение физической работоспособности в циклических видах спорта

Представлены результаты исследования влияния вегетативного

обеспечения деятельности сердечно-сосудистой системы на физическую работоспособность спортсменов циклических видов спорта. Определено, что у 52,4 ± 9,4 % спортсменов в состоянии относительного покоя преобладало влияние парасимпатического звена вегетативной регуляции. Установлено, что спортсмены с преобладанием парасимпатической нервной системы в вегетативном обеспечении имели более высокую физическую работоспособность, что, вероятно, связано с экономизацией деятельности функциональных систем организма.

Ключевые слова: вегетативное обеспечение, вегетативный тонус, физическая работоспособность, спортсмены.

Skiba O. A. The Vegetative Providing of Physical Capacity in the

Cyclic Kinds of Sport

The results of research of influence of the vegetative providing

activity of the cardiovascular system on the physical capacity of sportsmen of cyclic kind of sport are presented. It is defined, that in a state of the relative rest influence of parasympathetic link of the vegetative regulation contains (52,4 ± 9,4 %). It is determined, that sportsmen with predominance of the parasympathetic nervous system in the vegetative providing had higher physical capacity, that is probably connected with economizing of the functional systems activity.

Key words: vegetative providing, vegetative tone, physical capacity, sportsmen.

Стаття надійшла до редакції 30.10.2012 р. Прийнято до друку 29.03.2013 р. Рецензент – д. б. н., проф. І. О. Іванюра.

Н. Литвинова, М. Макаренко, О. Малхазов, В. Медведєв, Ф. Меєрсон, О. Московченко, В. Небиліцин, Ю. Олександров, І. Соколова, А. Хрипкова).

Так, Н. Литвинова зауважує, що важливу роль у характері соматовегетативних (індивідуальна мінливість функціональної активності надниркових залоз і гонад), психомоторних і психофізіологічних функцій відіграють основні властивості нервової системи (функціональна рухливість, працездатність головного мозку й функціональна асиметрія мозку), які визначають особливості адаптації студентів до навчальної діяльності [14].

Відомо, що основна функція кори великих півкуль у певний момент діяльності полягає у виявленні, сприйманні, аналізі та переробці інформації, що надходить. Для цього нейрони сенсорних систем і кори великих півкуль повинні бути відповідним чином налаштовані, активовані. Проте постійна активація призводить до невиправданого витрачання енергетичних ресурсів і виникнення ретроактивного гальмування. Тому вигіднішою формою є періодична активація за рахунок, як правило, біоелектричного альфа-ритму ЕЕГ головного мозку. У зв’язку з цим E. Angelakis [7], K. Iwata [9], H. Laufs [10], C. Richard [11], A. Strijkstra [13], С. Шишкін [12] зазначають, що для осіб з добре вираженим моночастотним альфа-ритмом, за умови заплющення очей, характерні пасивність й інтровертованість, а для осіб з високолабільним альфа-ритмом і зниженою амплітудою ЕЕГ – часті невротичні реакції, підвищена тривожність тощо. Коли повільні потенціали альфа-ритму, характерні для стану спокою людини, зникають і замінюються швидкими коливаннями низької амплітуди, це вважається ознакою збудження й може призвести до формування високої особистісної тривожності, підґрунтям якої є підкіркове походження в результаті участі гіпоталамусу й ретикулярної формації. Тому під час визначення психофізіологічних чинників адаптації, перш за все, варто звертати увагу саме на генетично детерміновані властивості особисті, які є надійним корелятом цього процесу.

Мета статті – проаналізувати характер зміни амплітуди альфа- ритму на елетроенцефалограмі головного мозку студентів під час їхнього навчання на першому й другому курсах у ВНЗ.

Дослідження проводилося на базі Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка та Сумського державного університету. На різних етапах роботи та під час вирішення окремих завдань, поставлених у роботі, використовувався аналіз наукової літератури з проблеми дослідження. Серед емпіричних методів дослідження застосовувалися: методика дослідження нейродинамічних функцій за допомогою комп’ютерної методики «Діагност-1» (М. Макаренко та В. Лизогуб); метод електроенцефалографії;

багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» (БОО-АМ) А. Маклакова та С. Чермяніна.

У дослідженні взяли участь 353 студенти перших курсів

17 – 18 років. В електроенцефалографічному обстеженні брали участь лише студенти-юнаки в кількості 33 осіб з попередньо визначеним серед них низьким і високим рівнем особистісного адаптаційного потенціалу за БОО-АМ «Адаптивність» А. Маклакова та С. Чермяніна. Зазначений розподіл досліджуваних за статевою ознакою зумовлювався тим, що між юнаками та дівчатами існують не лише психологічні, але й психофізіологічні відмінності, що виявляються як у формі поведінки, так і в особливостях психофізіологічної адаптації, яка в дівчат характеризується циклічністю гормонального фону, що може позначитися на вірогідності отриманих результатів дослідження. До того ж гормональні особливості впливають на біоелектричну активність головного мозку (дівчатам властиві більш високі частоти альфа-ритму й більша кількість бета-активності), що формує більш високий рівень його активації.

Відомо, що за допомогою методу ЕЕГ можна вивчити закономірності сумарної електричної активності мозку та якісно й кількісно проаналізувати функціональний стан головного мозку і його реакції на дію подразників. Запис електроенцефалограми широко застосовується в діагностичній і лікувальній практиці, а також при вивченні діяльності мозку, пов’язаної з реалізацією психофізіологічних функцій [15 – 19].

Для оцінки функціонального стану головного мозку було використано систему комп’ютерної електроенцефалографії «DX-NТ-32» (DX-комплекс, Харків). Дослідження проводилося на базі Сумського лікувально-діагностичного центру на основі загальноприйнятої методики автоматизованого DX-комплексу лабораторного інтерфейсу. Використовували два підходи до аналазу ЕЕГ: візуальний (оцінювався прояв і співвідношення окремих ритмічних складових, відповідність загальноприйнятим стандартам норми) та статистичний (проводився спектральний аналіз електроенцефалограми за допомогою швидких перетворень Фур’є). При записі ЕЕГ електроди розміщувалися за міжнародною системою 10 / 20 монополярно.

Вивчалося функціональне значення амплітуди бета-, тета-,

дельта-ритмів в організації біоелектричної активності мозку.

Учасники дослідження розташовувалися в зручному кріслі, електроенцефалограф прилаштовувався до стола, поруч із кріслом і направлявся на голову досліджуваного.

Дослідження включало в себе реєстрацію (із закритими очима) фонової ЕЕГ. Після реєстрації ЕЕГ здійснювалося цифрове протоколювання результатів з наступним нейрокартуванням мозку та математичним аналізом основних параметрів ЕЕГ: значення амплітуди за

півкулями і відведеннями. При фільтрації артефактів видалялося не більше ніж п’ять їхніх компонентів, які вирізалися в ручному режимі.

У представленому дослідженні об’єктивним показником функціонального стану центральної нервової системи досліджуваної вибірки студентів слугував альфа-ритм як специфічна сапієнтна ознака, що відображає функціональну оптимізацію стану активності головного мозку, контролюється певним ядром таламусу, забезпечує готовність реагування, виконує функцію сканування інформації і регуляції потоку висхідної і низхідної інформації, свідчить про інтенсивність фазових перебудов, об’єм і стабільність нейрональних ансамблей.

Відомо, що електроенцефалографічні характеристики зберігають свою постійність у віці від 15 – 18 років і до 60 років. Це спричинило пошук можливих взаємозв’язків між ритмами ЕЕГ та психологічними особливостями, які відображають прояв індивідуальності головного мозку студентів під час їхньої адаптації до навчання.

Виявлений негативний кореляційний зв’язок нервово-психічної стійкості (НПС) з амплітудою альфа-ритму свідчить про те, що зниження амплітуди альфа-ритму, особливо в правому задньоскроневому (r = –0,367) і центральному (r = –0,307) відведеннях правої півкулі (р < 0,05), може бути ознакою стресу та порушення здатності до повноцінного відпочинку на тлі нервово-психічного напруження.

У дослідженнях E. Angelakis [7] та S. Shishkin [12] зазначається, що при підвищенні рівня функціональної активності мозку (почуття страху, тривоги, хвилювання) амплітуда альфа-ритму зменшується, а тому зміна альфа-ритму ЕЕГ щільно пов’язана з таким неспецифічним чинником, як психоемоційне напруження.

Прямий кореляційний зв’язок альфа-ритму в тім’яному (r = 0,313) і передньоскроневому (r = 0,374) відведеннях лівої півкулі мозку з характеристикою моральної нормативності є ознакою підвищення амплітуди альфа-ритму на тлі позитивного ставлення до власної соціальної ролі.

Таким чином, можна припустити, що існуючий достовірний зв’язок індивідуальних особливостей та психофізіологічних властивостей припускає наявність різного ступеня взаємозв’язку між названими характеристиками залежно від функціонального стану головного мозку студентів.

Визначено, що латентний період виконання завдань на диференціювання подразників (ЛП РВ1-3 та ЛП РВ2-3) призводить до чіткого збільшення потужності альфа-ритму як корелята внутрішньокіркових процесів, пов’язаних з опрацюванням інформації, механізмами пам’яті, функціональної взаємодії структур великих півкуль головного мозку, у задньолобних (F3, F4) та центральних (С3, С4) відведеннях обох півкуль мозку, що є не зовсім закономірним, оскільки збільшення амплітуди альфа-ритму більшою мірою характерне для

спокійного і врівноваженого стану, а не для вирішення будь-якого простого чи складного завдання.

Функціональна рухливість нервових процесів за показниками часу мінімальної експозиції та часу на її вихід має зв’язок з амплітудою альфа-ритму та бета-ритму в задньолобних (F3, F4), лівому бічному лобному (F7), правому передньоскроневому (Т4), лівому центральному (С3), у лівому / правому тім’яному (Р3, Р4), передньолобному (Fр1, Fр2), лівому задньоскроневому (Т5), правому потиличному (О2) відведеннях головного мозку. Можна зазначити, що вищі показники ФРНП були в обстежених з більш високою амплітудою альфа-ритму (табл. 1).

Узагальнивши результати первинної обробки даних, можна зробити висновок, що психофізіологічні властивості студентів є результатом складних інтегративних процесів кори головного мозку, а їхній взаємозв’язок з адаптивністю, комунікативними здібностями, нервово-психічною стійкістю, особливостями взаємодії з оточенням, психоемоційними станами, мотивацією та рівнем суб’єктивного контролю дає підставу вважати надійними й визначальними психофізіологічними чинниками адаптації до навчання, які можуть істотно змінюватися в ході онтогенезу. Тому для теорії і практики важливими є знання а тому зміна альфа-ритму ЕЕГ щільно пов’язана з таким неспецифічним чинником, як психоемоційне напруження.

Прямий кореляційний зв’язок альфа-ритму в тім’яному (r = 0,313) і передньоскроневому (r = 0,374) відведеннях лівої півкулі мозку з характеристикою моральної нормативності є ознакою підвищення амплітуди альфа-ритму на тлі позитивного ставлення до власної соціальної ролі.

Таким чином, можна припустити, що існуючий достовірний зв’язок індивідуальних особливостей та психофізіологічних властивостей припускає наявність різного ступеня взаємозв’язку між названими характеристиками залежно від функціонального стану головного мозку студентів.

Визначено, що латентний період виконання завдань на диференціювання подразників (ЛП РВ1-3 та ЛП РВ2-3) призводить до чіткого збільшення потужності альфа-ритму як корелята внутрішньокіркових процесів, пов’язаних з опрацюванням інформації, механізмами пам’яті, функціональної взаємодії структур великих півкуль головного мозку, у задньолобних (F3, F4) та центральних (С3, С4) відведеннях обох півкуль мозку, що є не зовсім закономірним, оскільки збільшення амплітуди альфа-ритму більшою мірою характерне для

спокійного і врівноваженого стану, а не для вирішення будь-якого простого чи складного завдання.

Функціональна рухливість нервових процесів за показниками часу мінімальної експозиції та часу на її вихід має зв’язок з амплітудою альфа-ритму та бета-ритму в задньолобних (F3, F4), лівому бічному лобному (F7), правому передньоскроневому (Т4), лівому центральному (С3), у лівому / правому тім’яному (Р3, Р4), передньолобному (Fр1, Fр2), лівому задньоскроневому (Т5), правому потиличному (О2) відведеннях головного мозку. Можна зазначити, що вищі показники ФРНП були в обстежених з більш високою амплітудою альфа-ритму (табл. 1).

Узагальнивши результати первинної обробки даних, можна зробити висновок, що психофізіологічні властивості студентів є результатом складних інтегративних процесів кори головного мозку, а їхній взаємозв’язок з адаптивністю, комунікативними здібностями, нервово-психічною стійкістю, особливостями взаємодії з оточенням, психоемоційними станами, мотивацією та рівнем суб’єктивного контролю дає підставу вважати надійними й визначальними психофізіологічними чинниками адаптації до навчання, які можуть істотно змінюватися в ході онтогенезу. Тому для теорії і практики важливими є знання none;border-left: none;border-bottom:solid black 1.0pt;border-right:solid black 1.0pt; mso-border-top-alt:solid black.5pt;mso-border-left-alt:solid black.5pt; mso-border-alt:solid black.5pt;padding:0cm 0cm 0cm 0cm;height:12.0pt’>

0,347

Альфа-ритм С3

0,355

0,373

Альфа-ритм С4

0,397

0,387

Альфа-ритм Р3

0,296

0,348

Альфа-ритм Р4

0,34

0,327

Очевидно, що вивчення окремої характеристики, наприклад, частоти або амплітуди, певного ритму або відведення є недостатнім. Лише загальний аналіз усіх параметрів зумовлює дослідження чинників ефективності роботи психофізіологічних механізмів поведінки й адаптації.

Доцільно зазначити, що на сьогодні існують наукові праці, у яких досліджено процес адаптації студентів до навчання з урахуванням індивідуальних психофізіологічних властивостей та електроенцефалографічних характеристик головного мозку [14; 17; 19].

Але результати цих досліджень не можуть задовольнити потреби окремих соціальних груп населення, удосконалити навчально-виховний процес у ВНЗ, оскільки діяльність студентів постійно зазнає змін, зумовлених вимогами часу й реформуванням вищої освіти, переходом на кредитно-модульну систему навчання.

Таким чином, за результатами дослідження встановлено взаємозв’язок різних за своєю складністю зорово-моторних реакцій, адаптивності, соціально-психологічних характеристик з амплітудою альфа-, бета-, тета-, дельта-ритмів у різних відведеннях правої і лівої півкуль. Визначено незначне зниження амплітуди альфа-ритму в групі низькоадаптованих осіб без будь-яких закономірних функціональних порушень, що може свідчити про деяке пригнічення електричної активності кори, імовірну появу симптомів астенізації, підвищеної тривожності, зниженої здатності до саморегуляції.

Установлено зворотний зв’язок амплітуди альфа-ритму із соціально-психологічною адаптивністю студентів у потиличному відведенні обох півкуль мозку; з прийняттям інших у передньолобних, задньолобних, бічних лобних, передньоскроневих, центральних, тім’яних і потиличних відведеннях; з емоційним комфортом у правій і лівій потиличних ділянках головного мозку. Таким чином, зроблено висновок, що часткову супресію амплітуди альфа-ритму можна використовувати як індивідуально-типологічний показник, який має відношення до загальної адаптивності й успішності адаптації до навчання, оскільки зниження потужності альфа-амплітуди в стані фізіологічного спокою асоціюється з підвищенням мозкової активності.

Список використаної література

1. Назаренко Е. В. Психологические факторы

профессиональной адаптации / Е. В. Назаренко // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка (Серія «Психологічні науки»). – Чернігів : Чернігівський держ. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. – 2008. – Т. ІІ., вип. 59. – С. 58 – 62. 2. Паршина Т. О. Структурная модель социально — психологической адаптации человека / Т. О. Паршина // Социол. исследования. – 2008. – № 8. – С. 100 – 106. 3. Скиба М. Є. Навчання та виховання студентської молоді – на вищий якісний рівень / М. Є. Скиба, К. С. Островський // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Хмельницький : ТУП, 2003. – С. 358 – 363. 4. Бехтерева Н. П. Магия мозга и лабиринты жизни / Н. П. Бехтерева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. ; СПб. : Act ; Сова, 2007. – 349 с. 5. Боголепова И. Н. Структурная асимметрия корковых формаций мозга человека / И. Н. Боголепова, Л. И. Малофеева. – М. : РУДН, 2003. – 156ої і лівої півкуль. Визначено незначне зниження амплітуди альфа-ритму в групі низькоадаптованих осіб без будь-яких закономірних функціональних порушень, що може свідчити про деяке пригнічення електричної активності кори, імовірну появу симптомів астенізації, підвищеної тривожності, зниженої здатності до саморегуляції.

Установлено зворотний зв’язок амплітуди альфа-ритму із соціально-психологічною адаптивністю студентів у потиличному відведенні обох півкуль мозку; з прийняттям інших у передньолобних, задньолобних, бічних лобних, передньоскроневих, центральних, тім’яних і потиличних відведеннях; з емоційним комфортом у правій і лівій потиличних ділянках головного мозку. Таким чином, зроблено висновок, що часткову супресію амплітуди альфа-ритму можна використовувати як індивідуально-типологічний показник, який має відношення до загальної адаптивності й успішності адаптації до навчання, оскільки зниження потужності альфа-амплітуди в стані фізіологічного спокою асоціюється з підвищенням мозкової активності.

Список використаної література

1. Назаренко Е. В. Психологические факторы

профессиональной адаптации / Е. В. Назаренко // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка (Серія «Психологічні науки»). – Чернігів : Чернігівський держ. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. – 2008. – Т. ІІ., вип. 59. – С. 58 – 62. 2. Паршина Т. О. Структурная модель социально — психологической адаптации человека / Т. О. Паршина // Социол. исследования. – 2008. – № 8. – С. 100 – 106. 3. Скиба М. Є. Навчання та виховання студентської молоді – на вищий якісний рівень / М. Є. Скиба, К. С. Островський // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Хмельницький : ТУП, 2003. – С. 358 – 363. 4. Бехтерева Н. П. Магия мозга и лабиринты жизни / Н. П. Бехтерева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. ; СПб. : Act ; Сова, 2007. – 349 с. 5. Боголепова И. Н. Структурная асимметрия корковых формаций мозга человека / И. Н. Боголепова, Л. И. Малофеева. – М. : РУДН, 2003. – 156 с. 6. Бодунов М. В. Индивидуально-типологические особенности структуры ЭЭГ / М. В. Бодунов // Журн. ВНД. – 1985. – Т. 35. – С. 1045 – 1052.

cognitive traits / E. Angelakis, J. F. Lubar, S. Stathopoulou // Neurosci. Lett. –

2004. – Vol. 371, No. 1. – P. 60 – 63. 8. Fingelkurts Al. A. The regularities of the discrete nature of multi-variability of EEG spectral patterns / Al. A. Fingelkurts, An. A. Fingelkurts, A. Ya. Kaplan // Int. J. Psychophysiol. – 2003. – No. 47 (1). – Р. 23 – 41. 9. Quantitative characteristics of alpha and theta EEG activities during sensory deprivation / K. Iwata, M. Nakao, M. Yamamoto, M. Kimura // Psychiatry Clin. Neurosci. –

2001. – Vol. 55, No. 3. – P. 191 – 192. 10. EEG-correlated fMRI of human alpha activity / H. Laufs, A. Kleinschmadt, A. Beyerle et al. // Neuroimage. –

2002. – Vol. 19, No. 4. – Р. 1463 – 1476. 11. Spontaneous alpha peak frequency predicts working memory performance across the age span / C. C. Richard, M. D. Veltmeyer, R. J. Hamilton et al. // Int. J. Psychophysiol. – 2004. – Vol. 53, No. 1. – P. 1 – 9. 12. Combining the extremities on the basis of separation : A new approach to EEG/ERP source localization. Unveiling the Mystery of the Brain : Neurophysiological Investigation of the Brain Function / S. L. Shishkin, A. Ya. Kaplan, H. Bakardjian, A. Cichocki. – Elsevier : ICS 1278, 2005. – P. 119 – 122.

13. Subjective sleepiness correlates negatively with global alpha (8 – 12 Hz) and positively with central frontal theta (4 – 8 Hz) frequencies in the human resting awake electroencephalogram / A. M. Strijkstra, D. G. Beersma,

B. Drayer, N. Halbesma // Neurosci. Lett. – 2003. – Vol. 340, No. 1. – P. 17 – 20. 14. Литвинова Н. А. Роль индивидуальных психофизиологических особенностей студентов в адаптации к умственной и физической деятельности : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра биол. наук : спец. 03.00.13 «Физиология человека и животных» / Н. А. Литвинова. – Томск, 2008. – 32 с. 15. Гіттік Л. Просторова синхронізація біопотенціалів кори великих півкуль мозку в разі вербально-аналітичної та наочно-просторової діяльності (віковий аспект) / Л. Гіттік, А. Моренко // Вісн. Львів. ун-ту. – 2002. – Вип. 31. – С. 183 – 191. 16. Ильюченок И. Р. Различия частотных характеристик

ЭЭГ при восприятии положительно-эмоциональных, отрицательно-эмоциональных и нейтральных слов / И. Р. Ильюченок // Журн. ВНД. –

1996. – Т. 46, № 3. – С. 457 – 467. 17. Калинина Н. Г. Межполушарная асимметрия мозга и адаптация студентов к группе / Н. Г. Калинина // Труды аспирантов и соискателей РГУ. – Ростов-н/Д. : РГУ, 2004. – Т. 10. – С. 146 – 148. 18. Кирюшкин В. А. Динамика психофизиологических показателей

Ключевые слова: личностный адаптационный потенциал, психофизиологические особенности, нервно-психическая устойчивость, функциональная подвижность нервных процессов, альфа-ритм головного мозга, латентный период.

Luybchenko N. The Electroencephalographic Descriptions of Brain First-Year Students During the Adaptation to Training in Institute of Higher Education

It was research features of manifestation of the amplitude of alpha-rhythm on electroencephalogram brain in conditions of functional rest. During the test 33 students have been investigated, from preliminarily defined among them low and high level of personal adaptive potential. There has been found that a slight decrease in the amplitude of alpha rhythm in a group of students with low level of adaptivness without certain functional disorders may indicate

a possible manifestation of symptoms of asthenia, increased anxiety, decreased ability to regulate itself.

Key words: personal adaptive potential, particularly physiological, neuro-psychological stability, functional mobility of nervous processes, the alpha rhythm of the brain, the latent period.

Стаття надійшла до редакції 20.11.2012 р. Прийнято до друку 29.03.2013 р. Рецензент – д. б. н., проф. І. О. Іванюра.

НОРМАЛЬНА АНАТОМІ Я ЛЮДИНИ

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 6 (265)