ЛОКАЛЬНА СИНХРОНІЗАЦІЯ БІОПОТЕНЦІАЛІВ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ПРИ ДИВЕРГЕНТНОМУ МИСЛЕННІ В ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК

Відповідно до концепції Дж. Гільфорда [6] конвергентне мислення

– це односпрямоване мислення, яке дає можливість розв’язати проблему за допомогою виявлення єдино правильного шляху. Дивергентне мислення, навпаки, – це мислення "в ширину", при якому виявляються множинні шляхи рішення задачі чи нові властивості об’єкту. Інакше кажучи, дивергентність розглядають як "здатність мислити в різних напрямках" [2]. Не дивлячись на велику зацікавленість науковців, детальні й вичерпні відомості про нейрофізіологічну структуру цих процесів сьогодні відсутні.

Метою даного дослідження було встановити особливості локальної синхронізації альфа-, бета й тета-ритмів електричної активності кори головного мозку під час розв’язування вербальних завдань конвергентного й дивергентного типу залежно від фактору статі.

У дослідженні взяли участь 20 здорових праворуких осіб віком 18-20 років (10 чоловіків і 10 жінок), які навчаються на біологічному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки. Усі досліджувані попередньо були ознайомлені з метою, змістом і регламентом дослідження та виявили добровільну згоду на участь у ньому. З метою отримання більш об’єктивних результатів для даного дослідження були відібрані студенти із середнім рівнем інтелекту та середнім рівнем креативності.

Біоелектрична активність кори головного мозку реєструвалась за допомогою апаратно-програмного комплексу „НейроКом”, розробленого науково-технічним центром радіоелектронних медичних приладів і технологій „ХАІ-Медика” Національного аерокосмічного університету

„ХАІ” (свідоцтво про державну реєстрацію № 6038/2007 від 26 січня

2007 року). При записі ЕЕГ активні електроди розміщувались за міжнародною системою 10/20 у дев’ятнадцяти точках на скальпі голови.

Реєстрація здійснювалась монополярно, в якості референтних використовувались вушні електроди А1 і А2. З метою покращення якості запису використовувались додаткові реферетні електроди N (nazion) і Ref. Для покращеної режекції ЕКГ-сигналу з ЕЕГ використовувалась вмонтована в комплекс система реєстрації ЕКГ. Кардіасигнал реєструвався в другому ЕКГ відведенні. Реєструвались 60 с інтервали ЕЕГ. При проведенні Фур’є-реалізації епоха аналізу складала 500 мс з 50

% перекриттям. Частота дискретизації аналогового сигналу складала 2 мс. Вхідний опір для синфазного сигналу становив більше 100 МОм. Фільтри високих частот установлювались на 50 Гц, низьких – 0,1 Гц. Напруга внутрішніх шумів приведена до входу не перевищувала 0,8 мкВ. Стала часу перехідного процесу становила не менше 0,3 с. Коефіцієнт послаблення синфазних сигналів становив не менше 140 дБ. Опір електродів близько 100 кОм. Під’єднання реєструючої апаратури до ЕОМ здійснювалось через USB/2 порт. Межі можливої відносної похибки при вимірюванні напруги та часових інтервалів електроенцефалографічних сигналів — ±5 %. Для режекції ЕЕГ-артефактів використовувалась процедура ICA-аналізу. У подальшому проводилась фільтрація ІСА-компонент з артефактним сигналом і композицією неартефактних ІСА-компонент у результуючу ЕЕГ. При фільтрації артефактів з ЕЕГ видалялось не більше п’яти (артефактних) ІСА — компонент. У випадку якщо окремі спалахи артефактної активності не вдавалось відфільтрувати за допомогою ІСА-обробки артефактні відрізки ЕЕГ вирізали з нативної ЕЕГ у ручному режимі.

Для кожного відведення методом швидкого перетворення Фур’є були отримані значення потужності (мкВ2) ЕЕГ в частотних діапазонах : тета (4 – 8 Гц), альфа (8 – 13 Гц), бета (13 – 35 Гц). Аналіз показників потужності здійснювався в таких експериментальних ситуаціях: стан спокою із закритими очима (фон); стан спокою з відкритими очима; розв’язування завдань конвергентного типу; розв’язування з метою, змістом і регламентом дослідження та виявили добровільну згоду на участь у ньому. З метою отримання більш об’єктивних результатів для даного дослідження були відібрані студенти із середнім рівнем інтелекту та середнім рівнем креативності.

Біоелектрична активність кори головного мозку реєструвалась за допомогою апаратно-програмного комплексу „НейроКом”, розробленого науково-технічним центром радіоелектронних медичних приладів і технологій „ХАІ-Медика” Національного аерокосмічного університету

„ХАІ” (свідоцтво про державну реєстрацію № 6038/2007 від 26 січня

2007 року). При записі ЕЕГ активні електроди розміщувались за міжнародною системою 10/20 у дев’ятнадцяти точках на скальпі голови.

Реєстрація здійснювалась монополярно, в якості референтних використовувались вушні електроди А1 і А2. З метою покращення якості запису використовувались додаткові реферетні електроди N (nazion) і Ref. Для покращеної режекції ЕКГ-сигналу з ЕЕГ використовувалась вмонтована в комплекс система реєстрації ЕКГ. Кардіасигнал реєструвався в другому ЕКГ відведенні. Реєструвались 60 с інтервали ЕЕГ. При проведенні Фур’є-реалізації епоха аналізу складала 500 мс з 50

% перекриттям. Частота дискретизації аналогового сигналу складала 2 мс. Вхідний опір для синфазного сигналу становив більше 100 МОм. Фільтри високих частот установлювались на 50 Гц, низьких – 0,1 Гц. Напруга внутрішніх шумів приведена до входу не перевищувала 0,8 мкВ. Стала часу перехідного процесу становила не менше 0,3 с. Коефіцієнт послаблення синфазних сигналів становив не менше 140 дБ. Опір електродів близько 100 кОм. Під’єднання реєструючої апаратури до ЕОМ здійснювалось через USB/2 порт. Межі можливої відносної похибки при вимірюванні напруги та часових інтервалів електроенцефалографічних сигналів — ±5 %. Для режекції ЕЕГ-артефактів використовувалась процедура ICA-аналізу. У подальшому проводилась фільтрація ІСА-компонент з артефактним сигналом і композицією неартефактних ІСА-компонент у результуючу ЕЕГ. При фільтрації артефактів з ЕЕГ видалялось не більше п’яти (артефактних) ІСА — компонент. У випадку якщо окремі спалахи артефактної активності не вдавалось відфільтрувати за допомогою ІСА-обробки артефактні відрізки ЕЕГ вирізали з нативної ЕЕГ у ручному режимі.

Для кожного відведення методом швидкого перетворення Фур’є були отримані значення потужності (мкВ2) ЕЕГ в частотних діапазонах : тета (4 – 8 Гц), альфа (8 – 13 Гц), бета (13 – 35 Гц). Аналіз показників потужності здійснювався в таких експериментальних ситуаціях: стан спокою із закритими очима (фон); стан спокою з відкритими очима; розв’язування завдань конвергентного типу; розв’язування завдань дивергентного типу.

Завдання конвергентного типу були скомпоновані на основі тесту Козлової В. Г. [3], який складався із коротких завдань, виконавча частина яких була дуже простою (підкреслити літеру або цифру, провести лінію, написати коротке слово). Інструкція до завдання й "бланк" завдання подавалися досліджуваним на монітор комп’ютера. Час експозиції інструкції становив 5 секунд, час експозиції "бланку" завдання – 3 – 4 секунди. Час виконання всього завдання становив 2,5 хвилини. Завдання дивергентного типу вибиралося з книги [1] групою незалежних експертів (студентів психологічного, математичного й географічного факультетів). Суть дивергентного завдання була такою: "У Бангладеш місцеві жителі роблять цукор із соку пальм. Для того, щоб зібрати сік необхідно зробити надріз на висоті 20 м. Запропонуйте якомога більше способів зробити цей надріз". Текст завдання подавався на монітор комп’ютера. На його виконання відводилось 2 хвилини. Всі завдання виконувались подумки. Результати виконання фіксувались експериментатором після закінчення реєстрації електроенцефалограм.

Отримані результати були опрацьовані з використанням стандартних методів параметричної (t-критерій Стьюдента) та непараметричної (W-критерій Вілкоксона) статистики (залежно від

характеру розподілу значень). Указані процедури обчислювалися в МS Exсel 2003.

Було встановлено, що особливості активаційного забезпечення дивергентного мислення неоднаково проявляються в різних частотних діапазонах електричної активності кори головного мозку й залежать від фактору статі досліджуваних, що узгоджується з даними літератури про те, що статевий диморфізм присутній в багатьох видах когнітивної діяльності, у тому числі при конвергентному й дивергентному типах мислення [7].

У досліджуваних чоловічої статі найбільшу реактивність при розумовій діяльності виявляє бета-ритм (рис. 1). Спостерігається його десинхронізація в тім’яних, потиличних і центральній ділянках порівняно зі станом спокою із закритими очима та синхронізація – в лівій тім’яній та правій бічній лобній ділянці порівняно зі станом спокою з відкритими очима.

Рис. 1. Статистично достовірні відмінності показників потужності основних ритмів електроенцефалограми в осіб чоловічої статі. Позначені

зони першої із порівнюваних експериментальних ситуацій. Ф – стан спокою із закритими очима (фон); Ф’ – стан спокою з відкритими очима; К – виконання завдання конвергентного типу; Д – виконання завдання дивергентного типу. Трикутник з вершиною доверху свідчить про зростання потужності ритму, з вершиною донизу – про зниження. Колір стрілки: сірий – альфа-ритм, чорний – бета-ритм, білий – тета-ритм

Порівняння показників потужності при виконанні дивергентного й конвергентного завдань у чоловіків виявило відмінності показників в діапазоні альфа-ритму. Зокрема, нами було встановлено, що потужність

альфа-активності в тім’яних і лівій потиличній ділянках при дивергентному мисленні більша, ніж при конвергентному мисленні. Виходячи з даних літератури, не можна однозначно трактувати цей результат. Синхронізація процесів альфа-діпазону, на думку деяких авторів [4], не обов’язково пов’язана із зниженням активації (переходом у режим релаксації), а може вказувати на активну роботу з інформацією без звертання до її зовнішніх джерел. Якщо ж врахувати, що парієтальні ділянки відносять до неокортикальних систем уваги [8], то зростання амплітуди альфа-ритму в цих ділянках при дивергентному мисленні можна вважати проявом «внутрішньої» уваги й посилення гальмівних впливів для забезпечення інтернально організованих мислитель них операцій [9].

В інших частотних діапазонах зміни, пов’язані з типом інтелектуального завдання, або відсутні (тета-ритм), або слабо виражені (бета-ритм). В діапазоні бета-ритму при виконанні завдання дивергентного типу виявлено статистично дістотне зростання потужності в правій бічній лобній ділянці.

У жінок реактивність потужності при вирішенні завдань конвергентного й дивергентного типу добре виражена лише порівняно зі станом спокою з закритими очима й проявляється в діапазоні альфа — і бета-ритмів (рис. 2).

Рис. 2. Статистично достовірні відмінності показників потужності основних ритмів електроенцефалограми у осіб жіночої статі.

Умовні позначені, як на рис. 1.

Генералізована десинхронізація потужності альфа — і бета-ритмів, на думку [5], є відображенням процесів активної обробки інформації. У наших дослідженнях цей процес більше виражений у жінок, але в той же час не пов’язаний з типом виконуваного завдання.

При аналізі змін потужності порівняно з спокоєм з відкритими очима виявлено тільки зростання потужності тета-ритму в передній скроневій ділянці правої півкулі в чоловіків. У жінок статистично істотні відмінності потужності ритмів при порівнянні дивергентного й конвергентного мисл

Щорічні втрати врожаю зерна при наявності в посівах озимої пшениці 5 шт/м2 бур’янів складають 0,21 т/га, а при 20 шт/м2 – 0,8 т/га [5].

За наявності в грунті 100 – 300 тис./га проростків багаторічних та до 0,5 – 1,0 млрд. шт. насіння малорічних бур’янів щорічно недобирається від 20 до 50 % урожаю зернових культур [1; 6].

Перед усім, протягом останніх 10 – 15 років відбулася територіальна дестабілізація системи землекористування, яка супроводжувалася зменьшенням площ полів та оброблюваних земель, порушенням сівозмін або повною їх відсутністю, зміною структури посівних площ і технологій вирощування озимої пшениці, що призвело до високої потенційної засміченості грунту та забур’яненості посівів [3; 4; 6; 7; 14].

Тому збільшення обсягів виробництва зерна озимої пшениці нерозривно пов’язане з удосконаленням системи контролювання рівня забур’яненості, яка грунтується на біоценотичному принципі. Особливого значення в цьому плані набуває висока культура захисних заходів на підставі повного моніторингу фітосанітарної ситуації. А це можливо за досконалого вивчення видового складу бур’янів у посівах озимої пшениці, їх співвідношення, динаміки чисельності, біологічних і екологічних особливостей, біоценотичних зв’язків у даному агрофітоценозі, що дає змогу раціонально вірішувати питання оптимізації фітосанітарного стану посівів. Проте агрофітоценозу озимої пшениці, як однорічної культури, властива нестійкість, зумовлена низкою чинників [3; 4].

Поряд з цим, погіршення фітосанітарного стану посівів значною мірою пов’язано зі зменьшенням обсягів застосування гербіцидів і

біопрепаратів біологічного захисту. Сьогодні на 1 га посівів вноситься

меньше 1 кг пестецидів тобто в 10 разів меньше, ніж у розвинених державах, виробництво гербіцидів скоротилося в 4 рази, а біологічних препаратів у 10 разів і продовжує скорочуватися [2; 12].

Одночасно з цим змінилися й погодно-кліматичні умови: за останні 10 років середня температура повітря зросла на 10С, зменьшилися суми від’ємних температур та кількість опадів.

Погіршення фітосанітарної ситуації агрофітоценозів і зміна кліматичних умов потребують якісної оцінки напрямків зміни забур’яненості озимої пшениці, як провідної культури для раціонального використання сучасних систем контролю забур’яненості та їх наслідків у майбутньому.

У зв’язку з цим метою наших досліджень було вивчити видовий склад та динаміку чисельності бур’янів за фазами розвитку озимої пшениці та біологічні й морфологічні особливості бур’янів у посівах.

Польові обстеження протягом вегетації велися у виробничих посівах озимої пшениці Луганської та Донецької областей. Польові досліди з уточнення видового складу та динаміки чисельності бур’янів здійснювали у Старобільському дослідному господарстві ЛНУ імені Тараса Шевченка за загальноприйнятими методиками [4; 9; 10].

Облік забур’яненості проводили в 6 – 12 разовій повторності, морфологічні особливості бур’янів (довжину пагонів, кількість листків, суцвіть, квіток тощо) визначали в 10 – 15 разовій повторності. Насіннєву продуктивність бур’янів – при обмолоті 100 рослин, з наступним перерахунком на 1 рослину [4; 9; 10].

Видову належність бур’янів установлювали за визначниками й

«Флорами», а латинські назви рослин подано за Мосякіним та

Федорончуком [8; 11; 13].

За попередніми даними було встановлено, що в посівах озимої пшениці траплялося 78 видів бур’янів з 20 родин, які тією чи іншою мірою можуть знижувати врожайність зерна. У систематичному відношенні найбільша кількість видів бур’янів належала родині Asteraceae – 22 види або 28,2 % загальної кількості. Дещо меншою кількістю видів бур’янів були представлені родини Brassicaceae – 17 видів (21,8 %), Poaceae та Fabaceae – по 5 видів (по 6,4 %), Ranunculaceae – 3 види (3,8 %) тощо.

Різниця в біології цих видів, різноманітність факторів, які визначають їх рясність і шкодочинність потребують застосування різнобічних, але взаємопов’язаних методів захисту посівів пшениці.

Формування ж видового й кількісного складу бур’янів у посівах озимої пшениці протягом вегетації складалася неоднаково. Так, з осені, від сівби до перших осінніх приморозків, рівень забур’яненості визначався, головним чином, строком сівби й попередником озимої пшениці. При розміщенні озимої пшениці по чорному пару найменша забур’яненість була при ранніх та оптимальних строках сівби – 136 – 151

шт./м2, а найбільша – при пізніх – 264 шт./м2. При сівбі ж після непарових попередників, у нашому випадку після парової озимої пшениці та кукурудзи на силос кількість бур’янів перевищувала 280 –

310 шт./м2. У посівах переважали ярі бур’яни – Amaranthus retroflexus L., Chenopodium album L., Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv., Setaria glauca (L.) P. Beauv. та S. viridis (L.) P. Beauv., Fumaria schleicheri Soy.-Willem. та озимі й зимуючі – Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl, Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Viola arvensis Murray, Galium aparine L., Consolida regalis S. F. Gray, Capsella bursa-pastoris (L.) Medik. тощо.

На початку весняної вегетації характер забур’яненості як парової, так і непарової озимини мало змінився. Проте кількість бур’янів і видовий склад їх відрізнявся. Очевидно в наслідок загибелі від морозів ярих і частково озимих і зимуючих рослин кількість їх не перевищувала на парових посівах при ранніх і оптимальних строках сівби 29 – 36 шт./м2, а при пізніх – 48 шт./м2, тоді як після непарових попередників –

51 – 55 шт./м2. У посівах переважали Thlaspi arvense L., Consolida regalis S. F. Gray, Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl, Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Sisymbrium loeselii L., Senecio vernalis Waldst. & Kit., Capsella bursa-pastoris (L.) Medik. тощо.

На початку виходу озимої пшениці в трубку кількість бур’янів та їх видовий склад у посівах парової озимини за рахунок ярих і багаторічних бур’янів збільшився в 2,2 – 2,3 рази, а сира маса їх досягала

310 – 340 г/м2, тоді як після непарових попередників – у 2,4 – 2,8 разів та

360 – 390 г/м2. Причому в посівах озимої пшениці після чорного пару кількість багаторічних бур’янів не перевищувала 1,2 – 1,8 шт./м2, а після непарових попередників – 2,3 – 4,4 шт./м2.

У цей же період найбільшою мірою забур’яненість посівів визначалася ще й густотою стояння озимої пшениці. При зменшенні густоти стеблестою з 493 шт./м2 до 367 шт./м2 та 295 шт./м2 кількість бур’янів збільшувалася з 64 до 132 та 181 шт./м2. На зріджених посівах були виявлені Lamium amplexicaule L., Camelina microcarpa Andrz., Conyza canadensis (L.) Cronq., Vicia villosa Roth, Amaranthus retroflexus L., Sinapis arvensis L., Chenopodium album L. тощо.

На період колосіння та цвітіння озимої пшениці кількість бур’янів зменшувалася після всіх попередників і строків сівби до 11 – 32 шт./м2 і залишалася такою ж до збирання врожаю.

За частотою трапляння всі буряни умовно було поділено на 3

групи:

1) найпоширеніші й найчисленніші, що справляють найбільшу загрозу посівам – Cirsium arvense (L.) Scop., Convolvulus arvensis L., Thlaspi arvense L., Consolida regalis S. F. Gray, Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl, Amaranthus retroflexus L., Chenopodium album L., Ambrosia artemisiifolia L. тощо. Для захисту

посівів від цих бур’янів необхідно постійно застосовувати запобіжні заходи.

2) численні й шкодочинні в окремі роки або на окремих полях – Lactuca tatarica (L.) C. A. Mey., Euphorbia virgata Waldst. & Kit., Sinapis arvensis L., Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Galium aparine L., Papaver rhoeas L., Sisymbrium loeselii L. тощо. Є необхідність постійних спостережень за їх динамікою.

3) малочисельні види, що суттєво не впливають на рівень забур’яненості та шкодочинності. Необхідність заходів захисту виключається.

Біологічні та морфологічні ознаки одних й тих самих бур’янів у посівах озимої пшениці та при вільному рості й розвитку їх на огріхах суттєво відрізнялись (табл.1).

Таблиця 1

Біологічні та морфологічні особливості найпоширеніших видів бур’янів (2006 – 2008 рр.)

Види бур’янів

Довжина пагону, см

Діаметр пагону, см

Кількість листків, шт.

Кількість суцвіть, шт.

Надземна маса 1

рослини, г (сира)

Насіннєва

продуктивність,

тис. шт.

Мінімальна

Середня

Максимальна

Агрофітоценоз (за участю озимої пшениці)

Descurainia Sophia (L.)

Webb ex Plantl

95

0,4

86

15,5

13,3

17,4

56,6

148

Capsella bursa-pastoris (L.)

Medik.

29

0,2

16

3

2,3

1,7

4,8

20,8

Senecio vernalis Waldst. &

Kit.

41,5

0,4

29

0,2

16

3

2,3

1,7

4,8

20,8

Senecio vernalis Waldst. &

Kit.

41,5

0,4

25

19,5

13,9

0,6

1,9

3,7

Thlaspi arvense L.

32

0,3

14,6

2,8

2,4

0,4

1

1,9

Вільний ріст і розвиток

Descurainia Sophia (L.)

Webb ex Plantl

100

0,6

141

35

16

39,2

152,3

0,6

117

101

60

0,9

12,3

34,9

Thlaspi arvense L.

36

0,3

14,2

5,6

2,7

0,5

2,7

6,6

Рослини, які були знайдені на огріхах, переважали за масою, довжиною пагону, насіннєвою продуктивністю тощо ті, які траплялися в посівах озимої пшениці. У зріджених посівах ці дані були вищими, ніж у щільних, що обумовлено високою конкурентоспроможністю культури по відношенню до бур’янів.

Середня насіннєва продуктивність бур’янів у посівах озимої пшениці була меншою, ніж у рослин, знайдених при вільному рості й розвитку в 3 – 6 разів. Це відбувалося за рахунок зменшення кількості квітконосних пагонів, суцвіть та квіток у них. У рослин, які траплялися в посівах озимої пшениці, маса наземної частини знижувалась на 8,8 – 23

% порівняно з вільним ростом і розвитком. Так, на огріхах маса жовтозілля весняного досягала 60 г, тоді як у посівах озимої пшениці становила всього 19,5 г, водночас, грицики звичайні й талабан польовий були легшими всього на 0,3 г, довжина пагону – на 8,9 – 49 %. На огріхах рослини формували в 1,5 – 5 разів більше листків і суцвіть, ніж в агрофітоценозах за участю озимої пшениці.

Таким чином за моніторинговими спостереженнями забур’яненості озимої пшениці виявлено 78 видів бур’янів з 20 родин, які тією чи іншою мірою можуть знижувати врожайність озимої пшениці. За частотою трапляння й шкодочинністю визначено 3 групи бур’янів, які потребують різних систем захисту посівів. Особливої шкоди посівам озимини бур’яни завдають у зріджених посівах де вони накопичують величезну надземну масу, відрізняються високою насіннєвою продуктивністю, розтягнутим періодом проростання.

Література

1. Воробьев С. А. Интенсификация земледелия и

севообороты // Изв. ТСХА. – 1972. – №6. – С.16-27. 2. Довгань С. Не може бути органічного аграрного виробництва без біологічного захисту рослин // Захист рослин. – 2006. – №6. – С.44 – 45. 3. Іващенко О. О. Бур’яни в агрофітоценозах. Проблеми практичної гербології. – К.: Світ,

2001. – 235 с. 4. Косолап М. П. Гербологія. Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2004. – 364 с. 5. Конопля М. І., Літвінова Ю. В. Шкодочинність бур’янів в агрофітоценозах Сходу України // Вісник ЛНПУ. – 2007. – №7. – С.49 – 53. 6. Матюха Л. П., Хейлик С. Й., Матюха В. Л. Бур’яни в зерновиробництві Степу. Заходи ефективного контролювання // Карантин і захист рослин. – 2005. – №1. – С.26 – 27. 7. Мітрошин А. М., Павлов Б. А., Рощупкіна Г. Г. Засміченість посівів зернових культур у коротко ротаційних сівозмінах // Зб. наук. праць. Сільськогосподарські науки. – 2006. – №58 (81). – С.81 – 84. 8. Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist. – 1999. – 245 p. 9. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / Под ред. И. Г. Строна. – М.: Колос, 1964. – 28 с.

10. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности

посевов / А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха – Днепропетровск, 1974. – 71 с. 11. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин / 2 изд. стереот. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 548с. 12. Северин Д. Допинг для урожая // Агросвит. – 2006. – №11 (131). – С.22 – 24. 13. Сорные растения СССР. Руководство к определению сорных растений СССР. – Том 1 – 4. – Л.: АН СССР, 1934 – 1935. 14. Токаренко В. М. ої пшениці. За частотою трапляння й шкодочинністю визначено 3 групи бур’янів, які потребують різних систем захисту посівів. Особливої шкоди посівам озимини бур’яни завдають у зріджених посівах де вони накопичують величезну надземну масу, відрізняються високою насіннєвою продуктивністю, розтягнутим періодом проростання.

Література

1. Воробьев С. А. Интенсификация земледелия и

севообороты // Изв. ТСХА. – 1972. – №6. – С.16-27. 2. Довгань С. Не може бути органічного аграрного виробництва без біологічного захисту рослин // Захист рослин. – 2006. – №6. – С.44 – 45. 3. Іващенко О. О. Бур’яни в агрофітоценозах. Проблеми практичної гербології. – К.: Світ,

2001. – 235 с. 4. Косолап М. П. Гербологія. Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2004. – 364 с. 5. Конопля М. І., Літвінова Ю. В. Шкодочинність бур’янів в агрофітоценозах Сходу України // Вісник ЛНПУ. – 2007. – №7. – С.49 – 53. 6. Матюха Л. П., Хейлик С. Й., Матюха В. Л. Бур’яни в зерновиробництві Степу. Заходи ефективного контролювання // Карантин і захист рослин. – 2005. – №1. – С.26 – 27. 7. Мітрошин А. М., Павлов Б. А., Рощупкіна Г. Г. Засміченість посівів зернових культур у коротко ротаційних сівозмінах // Зб. наук. праць. Сільськогосподарські науки. – 2006. – №58 (81). – С.81 – 84. 8. Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist. – 1999. – 245 p. 9. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / Под ред. И. Г. Строна. – М.: Колос, 1964. – 28 с.

10. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности

посевов / А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха – Днепропетровск, 1974. – 71 с. 11. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин / 2 изд. стереот. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 548с. 12. Северин Д. Допинг для урожая // Агросвит. – 2006. – №11 (131). – С.22 – 24. 13. Сорные растения СССР. Руководство к определению сорных растений СССР. – Том 1 – 4. – Л.: АН СССР, 1934 – 1935. 14. Токаренко В. М., Решетняк М. В. Видовий склад та деякі особливості зимуючих бур’янів у посівах озимої пшениці на Сході України // Проблеми бур’янів і шляхи зниження забур’янення орних земель. – К.: Колобіг, 2004 – С.188 – 192.

Summary

Cited data about the ruderal plants of winter wheat. In them found out

78 types of weeds from 20 families which in one or another degree can reduce the productivity of winter wheat. On frequency of met 3 groups of ruderal plants which need different systems of defence of sowing are selected. Special harm weeds inflicted sowing of the fluidized sowing where they accumulate enormous surface mass, differ a high seminal performance, stretched period of germination.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 2 (165)