ИЗМЕНЕНИЯ ЛЕЙКОЦИТАРНОГО КОМПОНЕНТА ПРИ ФОРМИРОВАНИИ ДВС-СИНДРОМА

Известно, что лейкоциты принимают участие в регуляции важнейших гомеостатических систем организма, в том числе свертывающей, фибринолитической, кининовой, связывания комплемента [2; 12]. Эта регуляция осуществляется благодаря участию нейтрофилов, а именно их лизосомальных ферментов, которые в 300–

400 раз обладают большей активностью таковых печени и мозга. Выявлена преимущественная активация фактора Хагемана лизосомальными ферментами именно нейтрофилов [4; 7]. Активность в плазме лизосомальных ферментов определяется степенью уменьшения числа гранул в нейтрофилах [5; 10].

Известно, что рассогласование функций свертывающей и фибринолитической систем (зависимых от фактора Хагемана) приводит к нарушению микроциркуляции и развитию ДВС-синдрома [6; 9; 11; 13]. Исходя из положення о том, что лейкоциты могут принимать участие в системе гемостаза [5; 7], целью работы явилось исследование изменений лейкоцитарного компонента, именно, нейтрофильных лейкоцитов в формировании ДВС-синдрома.

Эксперименты проводились на половозрелых кроликах обоих полов: первую группу составляли животные с экспериментальной моделью ДВС-синдрома [3], во второй группе ДВС-синдром моделировали в условиях угнетения гранулоцитопоэза. Для оценки системы гемостаза при ДВС-синдроме были выбраны общепринятые методики [1]. Активность нейтрофилов характеризовали по абсолютному числу нейтрофилов, по количеству дегранулированных форм нейтрофилов, по активности маркерного фермента лизосомального аппарата – кислой фосфатазе [8].

Экспериментальная модель ДВС-синдрома длилась в среднем

14 – 15 суток: гиперкоагуляция в среднем 4 суток, коагулопатия потребления в течение 4 суток и гипокоагуляция развивалась в течение 6 суток (табл.1). Стадия гиперкоагуляции характеризовалась резким уменьшением времени рекальцификации плазмы и тромбинового времени, увеличением содержания фибриногена и активности XIII фактора, а также определялись положительные пробы этанолового и протаминсульфатного тестов. В последующие дни эксперимента активность факторов свертывающей системы постепенно уменьшалась и развивалась глубокая гипокоагуляция, вплоть до полной

несвертываемости крови с наиболее выраженными нарушениями на

10 – 11-е сутки.

Таблица 1.

Показатели системы гемостаза при экспериментальном

ДВС-синдроме (М+m)

-34,9+ 6,60

+8,48 +4,95

+173,9+ 20,84

II

78,0

+2,55

82,4+ 0,40

-10,5+ 4,21

+3,3+ 1,52

Тромбиновое

время (с)

I

16,5

+1,11

-4,25+ 0,71

+1,48 +0,49

+11,5+ 1,89

II

16,5

+1,06

16,7+ 0,56

-2,95+ 0,44

+0,91+ 0,45

Фибриноген

(мг%)

-4,25+ 0,71

+1,48 +0,49

+11,5+ 1,89

II

16,5

+1,06

16,7+ 0,56

-2,95+ 0,44

+0,91+ 0,45

Фибриноген

(мг%)

I

58,2

+2,21

+23,7+ 7,53

-30,6+ 5,54

-48,1+ 7,76

II

67,2

+2,45

58,3+ 2,25

+12,7+ 4,43

-3,9 +2,47

Активность

фактора

XIII (%)

I

100,0

+1,75

+61,6+ 3,87

-8,05+ 2,91

-70,6+ 4,23

II

95,0

+1,59

93,2+ 0,58

+4,05+ 3,12

ДВС-синдрома

гиперкоагуляция

коагулопатия

потребления

гипокоагуляция

Абсолютное число

нейтрофилов

(х109/л)

I

7,3+0,43

+1,98+ 0,53

+1,25+0,42

+3,43+ 1,13

II

8,0+0,41

3,8+ 0,17

-0,39+ 0,28

-0,50+ 0,13

Абсолютное число

дегранулированных нейтрофилов (х109/л)

I

0

+2,85+ 0,37

+3,1+0,25

+5,45+ 0,93

II

0

0

+0,70+ 0,054

+0,4+ 0,022

Активность кислой

фосфатазы в плазме крови (БО)

I

0

+0,39+ 0,090

+5,45+ 0,93

II

0

0

+0,70+ 0,054

+0,4+ 0,022

Активность кислой

фосфатазы в плазме крови (БО)

I

0

+0,39+ 0,090

+0,46+ 0,110

+0,65+ 0,17

II

0

0

+0,24+ 0,012

+0,21+ 0,014

У животных второй группы в условиях угнетения гранулоцитопоэза нейтрофильный лейкоцитоз не только не развивался, но и к 4-м суткам число нейтрофилов снизилось на 18,5 %. Значительно уменьшалось содержание дегранулированных нейтрофилов, что в свою очередь вызывало снижение активности маркерного лизосомального фермента – кислой фосфатазы на 72 %.

Таким образом, результаты исследований свидетельствуют о том, что нарушения гемостаза при ДВС-синдроме также могут быть связаны с лейкоцитарным компонентом. Развитие глубокой гипокоагуляции можно объяснить тем, что входящие в состав гранул нейтрофилов урокиназа, кислая фосфатаза и другие ферменты являются активаторами плазминогена и способны переводить последний в плазмин [5; 7]. Т. е., лизосомальные ферменты при их высокой концентрации могут быть

важным источником повышения фибринолитической активности циркулирующей крови.

Угнетение гранулоцитопоэза и ограничение активности нейтрофилов позволит исключить развитие гемостатических нарушений, характерных для ДВС-синдрома.

Литература

1. Балуда В. П., Баркаган З. С., Гольдберг Е. Д. Лабораторные

методы исследования системы гемостаза /Под ред. Е. Д. Гольдберга. – Томск, Наука, 1980. – 314 с. 2. Бахов Н. И., Александрова Л. З., Титов В. Н. Роль нейтрофилов в регуляции метаболизма тканей (обзор литературы) //Лаб. дело. – 1988. – №6. – С. 3–12. 3. Боярчук Е. Д. Экспериментальная модель ДВС-синдрома //Вестн. проблем биологии и медицины. – 1998. – №7. – С.132–138. 4. Гольдберг Е. Д., Дыгай А. М., Шахов В. П. Механизм формирования адаптивных реакций в системе крови при стрессе. – Томск, 1986. – Т.4. – С.3–8. 5. Горизонтов П. Д., Белоусова О. И., Федотова М. И. Стресс и система крови. – М.: Медицина, 1983. – 293 с. 6. Грицюк А. И. Синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови в терапевтической клинике и его диагностика //Врач. дело. – 1987. – №3. – С. 7–14. 7. Кузник Б. И., Васильев Н. В., Цыбиков Н. Н. Иммуногенез, гемостаз и неспецифическая резистентность организма. – М.: Медицина, 1989. – 320 с. 8. Лабораторные методы исследования в клинике /Под ред. В. В. Меньшикова. – М.: Медицина, 1987. – 364с. 9. Павловский Д. П. Патогенез, диагностика и лечение синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови: обзор //Врач. дело. – 1988. – №3.

– С. 73–77. 10. Пигаревский В. Е. Лизосомально-катионный тест

//Патол. физиология и эксперим. терапия. – 1975. – №3. – С. 86–88. 11. Черствой Е. Д., Святковский В. А., Григорьев Д. Г. Синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови при эндотоксиновом шоке //Арх. патологии. – 1990. – Т.52, №9. – С.51–56. 12. Bohn E., Miller-Berghaus G. The effect of leukocyte and platelet transfusion on the activation of intravascular coagulation by thrombocytopenic rabbits // Amer. J. Pathol. – 1976. – V.84. – P.239–258. 13. Hamilton P. J., Stalker A. L., Douglas A. S. Disseminated intravascular coagulation: a review // J. Clin. Path. – 1979. – V.31, №7. – P.564–570. 14. Tans G., Rozing G. Structural and functional characterization of factor XII //Seminars Thrombes. – 1987. –

13, №1. – Р. 1–14.

Summary

It was established that in formation of the DIC, in the most expressed

changes of a hemostasis, developed a neutrophilic leukocytosis. By in circulating neutrophils the quantity of granuls decreased and, simultaneously, in a blood plasma activity lytic acidic phosphatase was enlarged. cellpadding=0 style=’margin-left:18.1pt;border-collapse:collapse;mso-padding-alt:0cm 0cm 0cm 0cm’>

Вид

недостатності

Клінічні ознаки

Білкова

Витончення м’язів, уповільнення росту, витончення й

сухість шкіри; сухість, ламкість, випадіння волосся; млявість, апатія, слабкість, стомлюваність, зниження працездатності, затримка фізичного розвитку в дітей. Блідість шкіри й слизових оболонок, періодичне запаморочення, анемія.

Погіршення травлення в кишечнику (в результаті зниження синтезу травних ферментів трипсину, ліпази, амілази підшлункової залози), можливі набряки.

Білково-енергетична

Наростання слабкості, зниження працездатності,

швидка психічна й фізична стомлюваність, відчуття голоду, спраги, зниження фізичної сили, запаморочення, збільшення сечовиділення, схильність до запорів, оніміння кінцівок, зниження чутливості пальців.

Схуднення, глибокі зморшки на обличчі, витончення м’язів шиї, кінцівок.

Блідість, дрябкість, зморшкуватість, сухість шкіри;

сухість, ламкість, випадіння волосся.

Можливі набряки, зниження температури тіла. Брадикардія, зниження кров’яного тиску, зниження частоти дихання. Порушення статевої системи. Гіпохромна анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Потребу організму в білках визначає показник „баланс азоту”. У здорової дорослої людини при повноцінному раціоні харчування спостерігається рівноважний азотистий баланс, тобто кількість азоту, що всмоктався в тонкому кишечнику внаслідок перетравлювання білкової їжі, дорівнює кількості азоту, який виділився з сечею. У дитячому й молодому організмі переважають пластичні процеси, які супроводжуються розвитком м’язової тканини, синтезом гормонів, ферментів, нуклеопротеїдів та інших сполук; спостерігається позитивний азотистий баланс – кількість азоту, що надходить до організму з їжею, більша від кількості виведеного азоту [4; 6].

У людей похилого віку, а також у людей, раціони харчування яких бідні на білок, баланс азоту стає від’ємним, що може бути викликане

також нестачею в раціоні харчування вітамінів, незамінних амінокислот, мінеральних речовин та різними захворюваннями, що порушують засвоєння їжі.

Потреба організму людини в білку залежить від віку, статі, трудової діяльності, фізіологічного стану, кліматичних умов і національних особливостей харчування. Згідно з рекомендаціями ВООЗ добова потреба в білку для дорослої людини в середньому становить

85 – 90 г (з розрахунку не менше 1 г харчового білка на 1 кг маси тіла). У дітей потреба в ньому значно вища (1,5 – 4 г на 1 кг маси тіла), оскільки в дитячому організмі переважають пластичні процеси. У дорослих людей, зайнятих важкою фізичною працею, вона також зростає [4].

Біологічна цінність білків обумовлена наявністю в них незамінних амінокислот, їх співвідношенням із замінними амінокислотами, здатністю до перетравлення під впливом ферментів, а також ступенем засвоєння організмом. Так, повноцінні харчові білки містять усі незамінні (есенціальні) амінокислоти й добре засвоюються організмом. Незамінні амінокислоти – такі, що не синтезуються в організмі людини або синтезуються в кількостях, недостатніх для покриття його потреб. До них відносяться: валін, лізин, лейцин, ізолейцин, метіонін, треонін, триптофан, фенілаланін; для організму дітей – також гістидин та аргінін.

Комітетом з харчування при ВООЗ розроблено стандарти збалансованості незамінних амінокислот для людей, в яких продовжується ріст, і людей, в яких припиняються процеси росту. Рівні потреб незамінних амінокислот, що викладені в стандартах, наближаються до природної збалансованості незамінних амінокислот в жіночому молоці й білку яєць. Для дорослої людини рекомендовані такі норми споживання амінокислот, що забезпечують їхню збалансованість, г/доб: триптофану – 1, лейцину – 4…6, ізолейцину – 3…4, валіну – 3…4, треоніну – 2…3, лізину – 3…5, метіоніну – 2…4, фенілаланіну, гістидину –

1,5…2, аргініну – 6. Потреби в незамінних амінокислотах залежать від статі, віку й можуть зростати під час вагітності, при авітамінозах, інфекційних захворюваннях, фізичному навантаженні організму [4; 6]. Вміст білка в окремих харчових продуктах наведено в табл. 2.

У природі майже немає продуктів з ідеальним амінокислотним складом білка. Найбільш суттєвими джерелами повноцінних білків для організму серед продуктів тваринного походження є сир, яйця, м’ясо, риба, печінка, а серед продуктів рослинного походження – соя, квасоля, рис, житній хліб, картопля, горіхи [4; 6].

Таблиця 2

Вміст білка в продуктах харчування

Тваринні

продукти

К-ть білка,

%

Рослинні

продукти

К-ть білка,

%

М’ясо

16,5 – 25

Соя

35

Риба

У природі майже немає продуктів з ідеальним амінокислотним складом білка. Найбільш суттєвими джерелами повноцінних білків для організму серед продуктів тваринного походження є сир, яйця, м’ясо, риба, печінка, а серед продуктів рослинного походження – соя, квасоля, рис, житній хліб, картопля, горіхи [4; 6].

Таблиця 2

Вміст білка в продуктах харчування

Тваринні

продукти

К-ть білка,

%

Рослинні

продукти

К-ть білка,

%

М’ясо

16,5 – 25

Соя

35

Риба

17 – 20

Горох

23

Сир

14 – 36

Квасоля

22,3

Яйця

12 – 14

Пшениця

13

Молоко

Капуста

1,1 – 1,6

Морква

0,8 – 1

Буряк

1,6

Соняшник

20,7

Макаронні вироби

10,4

Горіхи волоські

15,6

Квасоля (стручок)

4,0

Для визначення біологічної цінності білків, які досліджуються хімічними, біохімічними й мікробіологічними методами, широке розповсюдження одержав метод амінокислотної шкали, заснований на використанні амінокислотного (хімічного) скору. Амінокислотний скор (відсотковий вміст кожної з амінокислот відносно її вмісту в білку, прийнятому за стандарт („ідеальний білок”)) вираховують за формулою:

Амінокислотний скор  мг АК в1г досліджуваного білка 100 ,

мг АК в1г ідеального білка

де АК – певна амінокислота.

Усі амінокислоти, скор яких складає менше 100 %, відносяться до лімітованих; амінокислота з найменшим скором – головна лімітована амінокислота. Еталонними ідеальними білками вважаються білки жіночого й коров’ячого молока, курячих і гусячих яєць [4–6]. Особливо значущі обчислення амінокислотного скору під час розробки нових продуктів, адаптованих до умов тривалого використання в якості основного джерела харчування, наприклад, замінників жіночого молока, препаратів, призначених для інтрагастрального живлення тяжкохворих, комбінованих продуктів підвищеної біологічної цінності тощо.

Білки тваринного походження перетравлюються краще, ніж рослинного. Засвоюваність продуктів гідролізу тваринного білка також вища, ніж рослинного й становить відповідно 97 % і 83–85 %. Це

гальмують проникнення травних ферментів у клітини. Окрім цього, в рослинних продуктах багато баластних речовин, які сприяють перистальтиці кишечника, а тому з організму швидко виводяться амінокислоти, що не всмокталися в тонкому кишечнику.

На ефективність використання білків організмом впливає їх антипротеазна, антивітамінна й алергізуюча дія. Зменшення цієї негативної дії чинників можна досягти різними засобами. Теплова обробка продуктів та обробка кислотами (маринування) обумовлюють денатурацію білків, що створює сприятливі умови для дії травних ферментів на пептидні зв’язки, внаслідок чого покращується засвоєння білкових речовин.

Інтенсивність переварювання білків і ступінь їх засвоєння залежать від виду, температури й тривалості теплової обробки харчових продуктів. Наприклад, чим вища температура й більша тривалість її дії, тим інтенсивніше ущільнюються білки, тим гірше вони перетравлюються протеолітичними ферментами та засвоюються організмом. Крім того, тривала високотемпературна обробка продуктів сприяє зниженню харчової й біологічної цінності амінокислот.

Варені м’ясо й риба засвоюються організмом значно краще, ніж смажені (сполучна тканина під час варки переходить у желеподібний стан, а білки частково розчиняються у воді й легше розщеплюються протеолітичними ферментами). Подрібнені м’ясо й риба (котлетна маса) також легше засвоюються, ніж натуральні вироби (цілі шматки) [4].

У деяких країнах проблему білкової недостатності можна вирішити шляхом збагачення їжі амінокислотними препаратами, використанням білка бобових культур, особливо сої, насіння олійних культур, водоростей.

Усі білкові збагачувачі розділяють на дві групи: аналоги та розріджувачі. Сировина для виробництва аналогів: вторинна сировина м’ясної й молочної промисловості (молочний обрат, пахта, сироватка, кров забійних тварин, субпродукти II категорії), рослинні білки бобових, олійних і зеленних овочевих культур.

Розріджувачі отримують з субпродуктів II категорії (рубець, селезінка), м’яса низького сорту, харчової яловичої кістки. Ці гідролізати відрізняються значним вмістом лізину та сірковмісних амінокислот; їх використовують для збагачення білком овочевих закусочних консервів. Крім того, розріджувачі в значних кількостях (30 – 75 %) можна змішувати й переробляти разом з натуральним м’ясом.

Особливо широке застосування знайшов сухий та зволожений молочний білок у виробництві продуктів спеціального призначення (для приготування їжі в армії, геологічних партіях, турпоходах). Використовують молочно-білкові концентрати, харчовий казеїн, казеїнати та інші білкові концентрати. Останніми роками виготовляють з використанням ізолятів текстуровані продукти й штучну яловичину,

свинину, птицю. У харчуванні населення поширені білкові нерибні продукти моря і вироби з них: паста криля, масло, м’ясо креветок [4].

Креатин – одна з найбільш поширених білкових речовин в організмі, основна сировина для вироблення креатинфосфату – палива для м’язів. Не дивно, що його використовують професійні спортсмени [1].

У м’язових тканинах тіла – 120 – 140 г креатину, але він не є незамінним компонентом дієти. Вегетаріанці практично не отримують креатину з їжі, проте вони рідко відчувають його дефіцит, оскільки ця речовина виробляється в організмі з харчових амінокислот аргініну й гліцину, а також метіоніну. Які ж рослинні продукти багаті цими амінокислотами, а які бідні? Згідно з таблицями хімічного складу харчових продуктів високі рівні вище названих амінокислот у вівсяній та гречаній крупі, порівнянні з перловою, ячною, пшеничною, кукурудзяною й рисовою [6]. Дієта, що заснована на сої, горосі, квасолі, може мало містити метіоніну. Багато строгих вегетаріанців, особливо ті, хто виключають з раціону не лише м’ясо, а яйця і молочні продукти, потребують метіоніну (так само, як і лізину, і тирозину). У зв’язку з цим деякі вегетаріанці підбирають меню так, щоб одні продукти харчування компенсували білки, і, отже, амінокислоти, відсутні або лімітовані в інших. Наприклад, запіканка з квасолі з крупою (гречаною, вівсяною) імовірно дає організму повний набір незамінних амінокислот і підвищені рівні вище названих замінних [1; 6; 7].

Крім того, розумним вибором залишається тваринна білкова їжа, сировиною для якої є м’язова тканина риби, м’яса, а також яйця. Їх білки містять усі незамінні амінокислоти в майже ідеальному співвідношенні. Білок яйця, крім того, практично чистий на відміну від жовтка, який може бути значно радіоактивним в умовах радіоактивного забруднення довкілля [1; 3–6].

Головна цінність білкової поживної речовини креатину, як вважають дослідники, у посиленні короткочасних спортивних показників, наприклад, в бігу на короткі дистанції, велосипедному спринті й важкій атлетиці. Вважають, що креатин допомагає підтримувати високий рівень швидкого постачання тіла енергією. Немає свідчень, що він підвищує довготривалу витривалість, проте, на думку шведського спортивного фізіолога, він все ж дозволяє досягати збільшення м’язової маси на 4 фунти (2,1 кг) [1; 4; 7].

У медичному відношенні креатин, можливо, буде корисним при лікуванні й профілактиці порушень серцевого ритму. Люди, що страждають від хронічної серцевої недостатності, при використанні його в нормою 20 г на добу, підвищували свою здатність до фізичних навантажень. У 50-ти пацієнтів, що перенесли хірургічну операцію по заміні серцевого клапану, добавки креатину знижували аритмію на 75 %. Учені припускають, що цей компонент м’язової тканини, перевірений

підсилювач фізичних показників, можливо, має певну протиракову активність.

У крамницях здорової їжі креатин реалізують у вигляді порошка. Перед тренуванням рекомендують приймати 4 чайних ложки (80 г). Для непрофесійних спортсменів це може бути занадто дорого [1].

Література

1. Аткинс Р. Биодобавки доктора Аткинса. Природная

альтернатива лекарствам при лечении и профилактике болезней. – Пер. с англ. А. П. Киселева. М.: ”Рипол классик”, Трансперсональный институт,

2000. – 480 с. 2. Кучеренко Н. Е., Виноградова Р. П., Литвиненко А. Р.

Биохимический справочник. – К.: "Вища школа", 1979. – 304 с.

3. Лекарство от радиации. Серия «Малая домашняя энциклопедия». Сост. К. Н. Белов, Е. И. Мазницин, Г. П. Долженко, Консультант – Г. В. Оболенцева. Вып. 3. – Харьков: МП «Трибуна», 1991. – 32 с. 4. Орлова Н. Я. Фізіологія і біохімія харчування. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т,

2001. – 248 с. 5. Смоляр В. И. Ионизирующая радиация и питание.– К.: Здоров‘я, 1992. – 176 с. 6. Химический состав пищевых продуктов.– М.: Пищевая промышленность, 1987. – 359 с. 7. Шмалей С. В. Диагностика здоровья. – Херсон: Борисфен, 1994.– 208 с.

Summary

The characteristics of proteins (the main macronutrients of food) is

given, their biological role for an organism of a human, children is opened. The modern ideas about the organism’s need of energy and food nutrients (proteins, amino acids) is considered.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 2 (165)