ФОРМУВАННЯ НЕЙРОДИНАМІЧНИХ ТА ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ТРИВАЛИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

У сучасній біологічній науці одержали розвиток уявлення про активацію генетичного апарату клітин і індукцію адаптивного синтезу при переході термінової адаптації в тривалу, взаємозв’язок між процесами мобілізації енергетичних і пластичних ресурсів організму, а також розгортання загального неспецифічного механізму адаптації [1]. Слід також наголосити, що фізичні навантаження становлять таку природну модель діяльності людини, при якій рівень функціонування знаходиться в зоні граничних напружень, що викликає унікальні адаптаційні можливості людини [3]. Незважаючи на великий обсяг наукових праць з проблем адаптації організму людини до тривалої м’язової діяльності до теперішнього часу дані про взаємозв’язок функціональної рухливості (ФРНП) та сили (СНП) основних нервових процесів з особливостями функціонування вегетативних і психофізіологічних функцій організму недостатні.

Метою роботи було дослідження закономірностей довгочасної адаптації серцево-судинної системи організму учнів старшого шкільного віку та формування взаємозв’язку між ними в процесі тренувальних фізичних навантажень.

Досліджували 16 – 17-річних учнів спортивних класів загальноосвітніх шкіл м. Луганська, які займались тренувальними фізичними навантаженнями (плавання). Тренувальний процес всіх досліджуваних учнів характеризувався великою тривалістю (впродовж семи років 5 – 6 разів на тиждень). Паралельно досліджували 16-17- річних учнів, які виконували звичайну програму фізичного виховання (контрольні класи). Усього обстежено 100 учнів контрольних і спортивних класів.

Дослідження функціональної рухливості (ФРНП) і сили (СНП) основних нервових процесів проводили за допомогою методики М. В.Макаренко [4].

Економічність функціонування серцево-судинної системи досліджували за допомогою методу варіаційної пульсометрії, який був запропонований Р. М.Баєвським [2]. Для визначення загальних адаптаційних резервів організму нами був використаний індекс рівня загальної фізичної працездатності організму (ІП, у. о.) [2].

Дослідження психофізіологічних функцій проводили за допомогою загальноприйнятих методик: визначення показників переключення уваги (ППУ в балах), а також загальної кількості (ЗКПІ в бітах) і швидкості переробки інформації (ШПІ в бітах за 1с.) з використанням таблиць з кільцями Ландольта. Для дослідження функцій короткочасної пам’яті використовували методики: «слухова пам’ять» і

«зорова пам’ять» [1].

Усі одержані в роботі експериментальні дані було оброблено за допомогою параметричних та непараметричних методів статистичного анілізу.

Результати проведених досліджень ФРНП і СНП дають підставу констатувати, що їх величини в учнів старшого шкільного віку неоднакові. Найбільша кількість (48,4 %) серед обстежуваних учнів спортивних класів була виявлена з середнім рівнем ФРНП. Учні з високим рівнем становили 30,6 %, а з низьким – 21 %. По СНП найбільша кількість (48,4 %) учнів мала високий рівень показника. Учні з середнім рівнем СНП становили 45,2 %, низький рівень реєструвався в

6,4 % учнів. Дослідження можливого взаємозв’язку між індивідуально — типологічними властивостями нервової діяльності та функціями серцево — судинної системи вказують на їх відображення в характері вегетативних реакцій (табл. 1).

Показано, що фізичні тренувальні навантаження в групах залежно від типологічної градації викликають неоднакову мобілізацію захисних пристосувань серцево-судинної системи, які позначаються на змінах економічності роботи серця. У групах з високим (В) рівнем ФРНП і СНП виявлені вищі показники економічності роботи серця, ніж у групах з середньою (С) і низькою (Н) функціональною рухливістю й силою основних нервових процесів. Отже, індивідуально-типологічні властивості вищої нервової діяльності зумовлюють активацію вегетативних функцій при тривалих фізичних навантаженнях.

Таблиця 1

Статистичні показники економічності роботи серця учнів з різним рівнем функціональної рухливості нервових процесів (М±m)

Групи

Показники варіаційної пульсометрії

Мо, с

АМо%

Δх, с

ІН, у. о.

ЧСС,

уд/мин

ІП, у. о

К

0,72±0,02

45,8±1,96

0,255±0,01

139,01±11,08

84,4±1,8

9,68±0,5

Спортивна

В С

0,90±0,03

0,77±0,02**

37,3±2,68

37,6±1,99

0,37±0,03

0,33±0,02

55,8±10,3

75,1±5,6

66,7±2,1

78,0±3,2**

4,1±0,5

4,9±0,6

В Н

0,90±0,03

0,75±0,04 **

37,3±2,68

44,0±3,31

0,37±0,03

0,25±0,03*

55,8±10,3

116,3±21,8 *

66,7±2,1

80,5±3,7**

4,1±0,5

6,9±1,0*

С Н

0,77±0,02

0,75±0,04

37,6±1,99

44,0±3,31

0,33±0,02

0,25±0,03*

94,1±10,9

116,3±21,8 **

78,0±3,2

80,5±3,7

4,9±0,6

6,9±1,0

Примітки: К – контрольна група, В – високий, С – середній, Н – низький рівень функціональної рухливості нервових процесів; * – достовірність різниці (Р<0,05); ** – достовірність різниці (р<0,01)

На основі одержаних даних виявлена залежність між об’ємом короткочасної слухової й зорової пам’яті на слова та числа й деякими властивостями нервової системи 16 – 17-річних спортсменів (табл. 2).

Таблиця 2

Статистичні показники короткочасної слухової і зорової пам’яті в обстежуваних учнів з різним рівнем функціональної рухливості нервових

процесів (М±m)

Об’єм

слухова пам’ять, %

Об’єм

зорова пам’ять, %

на слова

на числа

на слова

на числа

Контроль

75±1,7

68±1,7

92±1,6

71±1,9

Високий рівень

75±2,0

56±1,9

90±2,6

67±3,2

Середній рівень

67±2,6*

51±2,6

79±2,6**

57±3,9

Низький рівень

60±4,7**

40±4,7**

72±2,9**

50±4,7**

Примітки: В – високий, С – середній, Н – низький рівень функціональної рухливості нервових процесів; * – достовірність різниці (р<0,05); ** – достовірність різниці (Р<0,01)

Об’єм пам’яті в групах учнів з різним рівнем ФРНП і СНП

неоднаковий. В учнів з високим рівнем ФРНП і СНП величини об’єму

відповідно слухової й зорової пам’яті на слова і числа були дещо вищими, ніж в групах – з середнім і низьким рівнем. У той же час не знайдено достовірної різниці між показниками об’єму слухової і зорової пам’яті на числа в групах з високим і середнім рівнями ФРНП. Також не спостерігалося достовірної різниці між показниками об’єму слухової пам’яті і зорової пам’яті на числа в групах з високим і середнім рівнями СНП. У цілому, згідно одержаним даним за об’ємом короткочасної пам’яті на слова і числа групові відмінності виявились досить суттєвими і в більшості випадків достовірними.

На підставі проведених досліджень особливостей функцій уваги в учнів з різною ФРНП і СНП виявлено, що різниця між показниками виявилась в основному статистично вірогідною (р<0,05-0,001). Так, показники переключення уваги, загальна кількість переробітки інформації, швидкість переробітки інформації в учнів з високим рівнем ФРНП й СНП були значно вищими, ніж в учнів з низькою функціональною рухливістю і силою нервових процесів (табл. 3).

Таблиця 3

Статистичні показники функцій уваги в учнів з різним рівнем функціональної рухливості основних нервових процесів (М±m)

Групи

обстежуваних

Показники уваги

ППУ

(бали)

ЗКПІ

(біт)

ШПІ

(біт/с)

Контрольна група

8,1±0,16

154,6±1,77

1,6±0,03

Спортивна

група

Високий

рівень

8,2±0,25

152,6±3,9

1,6±0,09

Середній

рівень

7,5±0,31

143,6±4,2

1,4±0,07

Низький

рівень

7,0±0,47*

134,5±7,3*

1,3±0,06*

Примітки: * – достовірність різниці (р<0,05); ** – достовірність різниці

(р<0,01); *** – достовірність різниці (р<0,001)

Отже, на формування функцій короткочасної пам’яті та уваги в учнів впливають індивідуально-типологічні властивості нервової системи. Між нейродинамічними процесами й психофізіологічними функціями виявлені прямі зв’язки. На основі одержаних даних можна констатувати, що висока рухливість і сила нервових процесів створює фізіологічні умови для реалізації об’єму, концентрації й швидкості переробки інформації, тоді як при меншій рухливості й силі параметри звужуються.

Таким чином, період старшого шкільного віку характеризується подальшим розвитком властивостей основних нервових процесів і

7,5±0,31

143,6±4,2

1,4±0,07

Низький

рівень

7,0±0,47*

134,5±7,3*

1,3±0,06*

Примітки: * – достовірність різниці (р<0,05); ** – достовірність різниці

(р<0,01); *** – достовірність різниці (р<0,001)

Отже, на формування функцій короткочасної пам’яті та уваги в учнів впливають індивідуально-типологічні властивості нервової системи. Між нейродинамічними процесами й психофізіологічними функціями виявлені прямі зв’язки. На основі одержаних даних можна констатувати, що висока рухливість і сила нервових процесів створює фізіологічні умови для реалізації об’єму, концентрації й швидкості переробки інформації, тоді як при меншій рухливості й силі параметри звужуються.

Таким чином, період старшого шкільного віку характеризується подальшим розвитком властивостей основних нервових процесів і

1. Антагонисты интегриновых и витронектиновых рецепторов. Литературный анализ показал, что относительно большое число производных 5,6,7,8-тетрагидро-1,8-нафтиридина (1) проявляют антагонизм в отношении V�3-рецептора интегрина [2 11]. Это послужило основанием для разработки новых методов синтеза 2- замещенных 5,6,7,8-тетрагидро-1,8-нафтиридина и промежуточных соединений [11 13]. Запатентовано применение антагонистов (1) для лечения остеопороза, сосудистого рестеноза, диабетической ретинопатии, атеросклероза, раковых и воспалительных заболеваний [2 10].

В то же время 1,8-нафтиридины (2) являются эффективными

антагонистами витронектиновых рецепторов и также используются для профилактики и/или лечения остеопорозов [14; 15].

R5

R

R2

Y

N N X Z

R1

COOR4

R6 1 R3

R5

R

R2

Y

N N X Z

R1

COOR4

R6 1 R3

N N R1 R4

H

N N

O

R3

R4

N R2

R5

R1

R6

R

N

S O

O 3

3: R = алкил, гидрокси — или алкоксиалкил, арил, гетерил, NН2, моно — или диалкиламино, (CH2)nR7 (где R7 = гетерил, n = 1 6); R1, R2 = Н или R1 + R2 = О; R3 R6 = Н, ОН, алкил, алкокси, галоген, в том числе R4

+ R5 = О(CH2)mО (где m = 1, 2), ОСН(Ме)О.

Следует отметить, что структурный аналог -иохимбина – препарат RS-15385 (3; R = Ме; R4 = ОМе; R1, R2, R3, R5, R6 = Н) – оказался весьма эффективным для лечения импотенции. Разработан лабораторный метод его получения в килограммовых масштабах [26].

3. Антагонисты бензодиазепиновых рецепторов – производные 3-оксадиазолил-1,6-нафтиридин-2(1Н)-онов (4) [27 30] и (5) [31 34].

N N

R1 R

R1 N N

R

N

 

O N O

N O N O

4 H 5 H

4: R = алкил, алкенил, алкинил, арил, алкокси и др.; R1 = Н, алкил,

арилалкил, ацил и др.

5: R = Н, алкил, циклоалкил, CF3, алкенил, алкинил, алкокси, гидрокси — или алкоксиалкил, арил, гетерил; R1 = Н, алкил, циклоалкил, циклоалкилметил, алкенил, циклоалкенил, алкинил, арил, гетерил.

Соединения (5) пригодны для лечения шизофрении, болезни

Альцгеймера и других нейродегенеративных заболеваний [31 34].

4. Антагонисты серотониновых (5-гидрокситриптаминовых) рецепторов. В их числе октагидроиндоло[1,7-bc][2,6]нафтиридин (6, R = Ме; препарат SDZ SER-082) – сильный и селективный антагонист 5- HT2C/2B рецепторов с низким сродством к 5-HT2А рецептору [35; 36]. На основе соединений (6; R = Ме, Et, Pr) разработаны препараты для лечения нарушений аппетита (анорексии нервного происхождения или булимии), навязчивых состояний (страха, депрессий), гиперпролактинемии [37; 38].

Другими представителями антагонистов серотонина являются иминоэфиры бензо[h][1,6]нафтиридинов (7), предложенные для лечения психических расстройств [39].

R

R8 N N

R5

O CH (CH2)n

R8 N N

R5

O CH (CH2)n

NR6R7

R4

R9


R

 

N

N R3

R2

6 7 R1

7: R – R4 = Н или R + R1, R3 + R4 = химическая связь, R2 = Н; R5 = Н, (не)замещенный фенил, алкил, алкокси; R6, R7 = Н, алкил, гетерил; R8, R9 = Н, галоген.

5. Антагонисты тахикининовых рецепторов включают замещенные 5,6,7,8-тетрагидро-1,6-нафтиридины (8) и конденсированные системы на их основе. Они являются активными

ингредиентами средств для лечения астмы, бронхита, колита, мигрени

[40 42].

R3 N

R R1

N N

R4 X Y R2

R5 8

8: R = фенил, фенилалкил, фенилалкенил; R1 = Н, алкил или алкокси; R2 = Н, алкил, арилалкил, алкокси, ацил, ароил; R3 R5 = Н, CF3, ОН, NН2, галоген, алкил, алкокси, арил, гетерил или R3 + R4, R4 + R5 образуют цикл, который может содержать атомы O, N или S; X и Y = связь или алкилен.

Для лечения и/или профилактики данных заболеваний пригоден и

7-[3,5-бис(трифторметил)бензил]-6,7,8,9-тетрагидро-5-(4-метилфенил)-6,11-диоксо-11Н-пиразино[2,1-g][1,7]нафтиридин – новый антагонист ре-цепторов тахикинина [43].

6. Антагонисты нейрокининовых рецепторов. Производные пергидро-1,4-этан-1,5-нафтиридина (9) [44; 45], а также 7-метил-1,7- нафтиридин-8(7Н)-она (10) [46; 47] выступают антагонистами нейрокининовых рецепторов NK1-подтипа, тогда как вышеописанные

1,6-нафтиридины (8) – NK2-рецепторными антагонистами [42].

O

R5 8

8: R = фенил, фенилалкил, фенилалкенил; R1 = Н, алкил или алкокси; R2 = Н, алкил, арилалкил, алкокси, ацил, ароил; R3 R5 = Н, CF3, ОН, NН2, галоген, алкил, алкокси, арил, гетерил или R3 + R4, R4 + R5 образуют цикл, который может содержать атомы O, N или S; X и Y = связь или алкилен.

Для лечения и/или профилактики данных заболеваний пригоден и

7-[3,5-бис(трифторметил)бензил]-6,7,8,9-тетрагидро-5-(4-метилфенил)-6,11-диоксо-11Н-пиразино[2,1-g][1,7]нафтиридин – новый антагонист ре-цепторов тахикинина [43].

6. Антагонисты нейрокининовых рецепторов. Производные пергидро-1,4-этан-1,5-нафтиридина (9) [44; 45], а также 7-метил-1,7- нафтиридин-8(7Н)-она (10) [46; 47] выступают антагонистами нейрокининовых рецепторов NK1-подтипа, тогда как вышеописанные

1,6-нафтиридины (8) – NK2-рецепторными антагонистами [42].

O

R2

N

O R

10

9: R = Н или 2-MeOC6H4CH2; R1, R2 = Н или R1 + R2 = О; R3 = Н, R4

= Н, Ph или R1 + R3 = связь, R2 + R4 = СН=СН СН=СН.

10: R = Н, 4-Ме, 4-F; R1 = Н, Ме; R2 = 3,5-(CН3)2, 3,5-(CF3)2, 3,5-Cl2,

2-Cl, 2-МеО.

7. Антагонисты аденозиновых рецепторов. Проведена оценка зависимости «структура – сродство» серии 1,8-нафтиридинов (11) – селективных антагонистов для рецептора аденозина А1-подтипа [48].

1,2,4-Триазоло[3,2-а][2,7]нафтиридины (12) являются антагонистами А3-аденозиновых рецепторов и эффективны в лечении аллергической астмы [49].

R2

N

O R

10

9: R = Н или 2-MeOC6H4CH2; R1, R2 = Н или R1 + R2 = О; R3 = Н, R4

= Н, Ph или R1 + R3 = связь, R2 + R4 = СН=СН СН=СН.

10: R = Н, 4-Ме, 4-F; R1 = Н, Ме; R2 = 3,5-(CН3)2, 3,5-(CF3)2, 3,5-Cl2,

2-Cl, 2-МеО.

7. Антагонисты аденозиновых рецепторов. Проведена оценка зависимости «структура – сродство» серии 1,8-нафтиридинов (11) – селективных антагонистов для рецептора аденозина А1-подтипа [48].

1,2,4-Триазоло[3,2-а][2,7]нафтиридины (12) являются антагонистами А3-аденозиновых рецепторов и эффективны в лечении аллергической астмы [49].

N N

R3 N

12 N

R

11: R + R1 = связь, R2 = Н, галоген, алкил, ОН, алкокси, арилокси, или R = алкил, тогда R1 + R2 = О; R3 = галоген, ОН, алкокси, арилокси, NН2, диалкиламино, ариламино, гетерил; R4 = Н, галоген.

12: R = арил, гетерил; R1 = Н, алкил, арил; R2 = СООН, карбоксиалкил, CN, СОNН2, алкилсульфониламинокарбонил; R3 = алкил, арил.

N N

R3 N

12 N

R

11: R + R1 = связь, R2 = Н, галоген, алкил, ОН, алкокси, арилокси, или R = алкил, тогда R1 + R2 = О; R3 = галоген, ОН, алкокси, арилокси, NН2, диалкиламино, ариламино, гетерил; R4 = Н, галоген.

12: R = арил, гетерил; R1 = Н, алкил, арил; R2 = СООН, карбоксиалкил, CN, СОNН2, алкилсульфониламинокарбонил; R3 = алкил, арил.

8. Антагонисты рецепторов кортикотропинлиберина. В данную группу входят 1,2,3,4-тетрагидро-1,8-нафтиридины (13) [50] и конденсированные 1,7-нафтиридины (14) [51]. Указанные соединения применимы для лечения нейропсихических расстройств, связанных с гиперсекрецией кортикотропинлиберина.

R4 N N N R

13 R

R4 14

13: R = арил, гетерил; R1, R2 = Н, алкил, алкенил; R3 = Н, алкил, галогеналкил; R4 = Н, алкил, алкенил, алкинил, галоген, галогеналкил, галогеналкокси, CN и др.

14: R = алкил; R1 = алкил или циклоалкил; R2, R3 = Н или R2 + R3 =

связь; R4 = арил или гетерил.

9. Антагонисты дельта-опиоидных рецепторов. Из морской крас- ной водоросли Lophocladia sp., собранной у островов Фиджи, выделены два 2,7-нафтиридиновых алкалоида – лофокладины А и В. Лофокладин А

показал сродство к NMDA рецепторам (рецепторы возбуждающих аминокислот – инотропные) и выступает антагонистом дельта — опиоидных рецепторов, а лофокладин В проявил цитотоксичность в отношении линий раковых клеток легких человека NCI-H460 и молочной железы МDА-МВ-435 [52].

Что касается способности пиридопиридинов к антагонизму в отношении других биохимических систем, то в качестве антагониста протонного насоса заявлен сорапразон – 2,3-диметил-8-гидрокси-7-(2- метоксиэтокси)-9-фенил-7,8,9,10-тетрагидроимидазо[1,2-h][1,7]нафтири — дин [53].

Кроме того, 1,х-/2,у-нафтиридины общей формулы (15; х и у = 6, 7) являются антагонистами интерлейкина-4, стимуляторами продуцирования фактора G-CSF (фактора стимулирования колоний зернистых лейкоцитов моноядерными клетками крови и макрофагами) и пригодны для лечения аллергических, воспалительных, аутоиммунных и опухолевых заболеваний, последствий трансплантации костного мозга [54].

X

 

R2

R3 Y

Z W

N

N

N

R1

R2 N N

COOEt

O

R R1

15 16 R

15: R = Н, алкил, ацил, алкоксикарбонилметилен; R1 = NН2, алкиламино, фенилкарбамоил, пиридилкарбамоил, фенил(сульфинил)су- льфонильная группа, пиридил(сульфинил)сульфонильная группа, фенил- (сульфинил)амидо, фенил(сульфонил)амидо; R2 = Н или Me; R3 = Н, алкил, фенил, фенилалкил; X, Y, Z, W – независимо друг от друга CH, N или N-оксидо.

16: R = Me, Et, аллил; R1 = NН2; R2 = Н или R = Me, Et; R1 =

пиперазино или 4-метилпиперазино; R2 = Me.

Производные 2-оксо-1,8-нафтиридин-3-карбоновой кислоты (16) превосходят по противосекреторной активности циметидин и ингибируют стимулированное выделение секреции желудочной кислоты в сумке Павлова, однако не являются антагонистами гистаминовых Н2- рецепторов, проявляют лишь слабую активность как антиаллергены и обладают явными рвотными свойствами, что препятствует применению их в клинике [55].

Литература

1. Роман С. В., Дяченко В. Д. Нафтиридины как биохимические

агенты: ингибиторы ферментов (обзор) // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2008. – № 14 (153). – С. 99–108. 2. Duggan M. E., Duong Le T., Fisher J. E., Hamill T. G., Hoffman W. F., Huff J. R., Ihle N. C., Leu C.-T., Nagy R. M., Perkins J. J., Rodan S. B., Wesolowski G., Whitman D. B., Zartman A. E., Rodan G. A., Hartman G. D. Nonpeptide V�3 antagonists. 1. Transformation of a potent, integrin-selective IIb�3 antagonist into a potent V�3 antagonist // J. Med. Chem. – 2000. – Vol. 43, №

20. – P. 3736–3745. 3. Пат. 6017925 США // РЖХим. – 2000. – 24 О 431 П.

4. Пат. 6017926 США // РЖХим. – 2000. – 24 О 228 П. 5. Пат. 604886

США // РЖХим. – 2001. – 12 О 94 П. 6. Пат. 6066648 США // РЖХим. –

2001. – 10 О 122 П. 7. Пат. 6090944 США // РЖХим. – 2001. – 13 О 111

П. 8. Пат. 6410526 США // РЖХим. – 2003. – 8 О 132 П. 9. Пат. 6750220

США // РЖХим. – 2005. – 6 О 126 П. 10. Пат. 7056909 США // РЖХим. –

2007. – 5 О 130 П. 11. Yasuda N., Hsiao Y., Jensen M. S., Rivera N. R., Yang C., Wells K. M., Yau J., Palucki M., Tan J., Dormer P. G., Volante R. P., Hughes D. L., Reider P. J. An efficient synthesis of an V�3 antagonist

// J. Org. Chem. – 2004. – Vol. 69, № 6. – P. 1959–1966. 12. Пат. 6262268

США // РЖХим. – 2002. – 18 О 73 П. 13. Hartner F. W., Hsiao Y., Eng K. K., Rivera N. R., Palucki M., Tan L., Yasuda N., Highes D. L., Weissman S., Zewge D., King T., Tschaen D., Volante R. P. Methods for the synthesis of 5,6,7,8-tetrahydro-1,8-naphthyridine fragments for V�3 integrin antagonists // J. Org. Chem. – 2004. – Vol. 69, № 25. – P. 8723–8730.

14. Заявка 1065207 ЕПВ // РЖХим. – 2001. – 8 О 159 П. 15. Заявка

2847254 Франция // РЖХим. – 2004. – 24 О 205 П. 16. Пат. 6881736 США

// РЖХим. – 2006. – 1 О 77 П. 17. Clark R. D., Repke D. B., Kilpatrick A. T.,BrownC. M.,MacKinnon A. C., Clague R. U., Spedding M. (8a,12a,1

3a)-5,8,8a,9,10,11,12,12a,13,13a-Decahydro-3-methoxy-12(methylsulfonyl)-6H-isoquino[2,1-g][1,6]naphthyridine, a potent and highly selective 2- adrenoceptor antagonist // J. Med. Chem. – 1989. – Vol. 32, № 9. – P. 2034–

2036. 18. Clark R. D., Repke D. B., Berger J., Nelson J. T., Kilpatrick A. T., Brown C. M., MacKinnon A. C., Clague R. U., Spedding M. Structure — affinity relationships of 12-sulfonyl derivatives of

5,8,8a,9,10,11,12,12a,13,13a-decahydro-6H-isoquino[2,1-g][1,naphthyridines

at -adrenoceptors // J. Med. Chem. –1991. – Vol. 34, № 2. – P. 705–717.

19. Заявка 4791108 США // РЖХим. – 1989. – 18 О 46 П. 20. Пат.

4886798 США // РЖХим. – 1991. – 18 О 76 П. 21. Пат. 4956365 США //

РЖХим. – 1992. – 5 О 54 П. 22. Пат. 4960891 США // РЖХим. – 1992. – 6

О 42 П; 13 О 75 П. 23. Пат. 5229387 США // РЖХим. – 1995. – 7 О 72 П.

24. Пат. 5231181 США // РЖХим. – 1995. – 7 О 73 П. 25. McCarron J. A., Hume S. P., Pike V. W., Opacka-Juffry J., Osman S., Fahey D., Clark R. D., Nutt D. J. [11C]RS-15385-197 and [11C]RS-79948-197 – radioligands for

the study of central 2-adrenoceptors in vivo // J. Labell. Compounds and Radiopharm. – 1997. – Vol. 40. – P. 642–644. 26. Rohloff J. C., Dyson N. H., Gardner J. O., Alfredson T. V., Sparacino M. L., Robinson J. (III). Practical total synthesis of RS-15385 // J. Org. Chem. – 1993. – Vol. 58, № 7.

– P. 1935–938. 27. Пат. 5367078 США // РЖХим. – 1996. – 5 О 75 П.

28. Пат. 5424433 США // РЖХим. – 1997. – 5 О 59 П. 29. Пат. 5424434

США // РЖХим. – 1997. – 5 О 82 П. 30. Заявка 93050211/04 Россия //

РЖХим. – 1998. – 5 О 94 П. 31. Пат. 6172079 США // РЖХим. – 2001. –

20 О 138 П. 32. Пат. 6277993 США // РЖХим. – 2002. – 18 О 118 П.

33. Заявка 1295883 ЕПВ // РЖХим. – 2003. – 21 О 117 П. 34. Пат.

6743803 США // РЖХим. – 2005. – 5 О 260 П. 35. Nozulak J., Kalkman H. O., Floersheim P., Hoyer D., Schoeffter P., Buerki H. R. (+)-Cis-4,5,7a,8,9,10,11,11a-octahydro-7H-methylindolo[1,7-bc][2,6]naphthyridine: A

5-HT2C/2B receptor antagonist with low 5-HT2A receptor affinity // J. Med. Chem. – 1995. – Vol. 38, № 1. – Р. 28–33. 36. Muhle H., Nozulak J., Cercus J., Kusters E., Beutler U., Penn G., Zaugg W. Beispiel fur die Evolution der Synthese eines Entwicklungs-produktes: Herstellung des als 5

HT2C/2B-receptor-antagonisten wirksamen indolo-naphthyridin-derivates SDZ SER-082 in enantiomerenreiner form // Chimia. – 1996. – Vol. 50, № 5. – Р.

209–213. 37. Заявка 4027015 ФРГ // РЖХим. – 1993. – 2 О 75 П.

38. Заявка 4027018 ФРГ // РЖХим. – 1993. – 2 О 76 П. 39. Заявка

2807755 // РЖХим. – 2002. – 8 О 76 П. 40. Пат. 6294547 США // РЖХим.

– 2002. – 22 О 78 П. 41. Пат. 6433174 США // РЖХим. – 2003. – 5 О 116

П. 42. Заявка 1142892 ЕПВ // РЖХим. – 2002. – 5 О 97 П. 43. Пат.

6489315 США // РЖХим. – 2003. – 16 О 92 П. 44. Viti G., Giannotti D., Nannicini R., Balacco G., Pestellini V. Synthesis of a benzo[b]-1,5- naphthyridine derivative as a potential constrained NK1 receptor antagonist // Tetrahedron Lett. – 1994. – Vol. 35, № 32. – P. 5939–5942. 45. Besidsky Y., Luthman K., Claesson A., Fowler C. J., Csoregh I., Hacksell U. Synthesis of perhydro-1,4-ethano-1,5-naphthyridine and perhydro-4,7- ethanopyrrolo[3,2-b]pyridine derivatives: potential NK1 receptor antagonists. X-ray molecular structures of (4aR*, 8S*, 8aR*)-6-oxo-8-phenylperhydro-1,4- ethano-1,5-naphthyridine and (4aR*, 7R*, 8R*, 8aR*)-7,8-diphenylperhydro-1,4-ethano-1,5-naphthyridine // J. Chem. Soc. Perkin Trans. 1. – 1995. – № 4.

– P. 465–474. 46. Natsugari H., Ikeura Y., Kiyota Y., Ishichi Y., Ishimaru T., Saga O., Shirafuji H., Tanaka T., Kamo I., Doi T., Otsuka M. Novel, potent, and orally active substance P antagonists: synthesis and antagonist activity of N-benzylcarboxamide derivatives of pyrido[3,4-b]pyridine // J. Med. Chem. – 1995. – Vol. 38, № 6. – Р. 3106–3120. 47. Rombouts F. J. R., Van den Bossche J., Toppet S. M., Compernolle F., Hoornaert G. J. Synthesis and conformational analysis of Substance P antagonist analogues based on a 1,7-naphthyridine scaffold // Tetrahedron. – 2003. – Vol. 59, № 26.

– P. 4721–4731. 48. Ferrarini P. L., Mori C., Manera C., Martinelli A., Mori F., Saccomanni G., Barili P. L., Betti L., Giannaccini G., Trincavelli

L., Lucacchini A. A novel class of highly potent and selective A1 adenosine antagonists: structure-affinity profile of a series of 1,8-naphthyridine derivatives // J. Med. Chem. – 2000. – Vol. 43, № 15. – P. 2814–2823.

49. Заявка 2320430 Великобритания // РЖХим. – 1999. – 14 О 94 П.

50. Заявка 2378702 Великобритания // РЖХим. – 2003. – 13 О 98 П.

51. Пат. 6747034 США // РЖХим. – 2005. – 6 О 143 П. 52. Gross H., Goeger D. E., Hills P., Mooberry S. L., Ballantine D. L., Murray T. F., Valeriote F. A., Gerwick W. H. Lophocladines, bioactive alkaloids from the red alga Lophocladia sp. // J. Natur. Prod. – 2006. – Vol. 69, № 4. – P. 640–

644. 53. Заявка 10317032 Германия // РЖХим. – 2006. – 1 О 191 П.

54. Пат. 5939431 США // РЖХим. – 2001. – 3 О 103 П. 55. Santilli A. A., Scotese A. C., Bauer R. F., Bell S. C. 2-Oxo-1,8-naphthyridine-3-carboxylic acid derivatives with potent gastric antisecretory properties // J. Med. Chem. –

1987. – Vol. 30, № 12. – Р. 2270 – 2277.

Summary

Review. Naphthyridines as biochemical agents (antagonist of receptor

systems), that have practice significance were considerated. The bibliography includes 55 references.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 2 (165)