БІОЛОГІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО КОРМОВИРОБНИЦТВА

У створенні міцної кормової бази тваринництва України важливу роль відводять лучному кормовиробництву, зокрема природним та сіяним сіножатям і пасовищам, які донедавна займали площу близько

6,78 млн. га, або 13 % усіх сільськогосподарських угідь  1; 16; 17.

За відсутності державного фінансування на проведення меліоративних, культуртехнічних та інших робіт з поліпшення природних кормових угідь, а також через незадовільне фінансове становище більшості господарств величезні площі лучних угідь деградують, заростають чагарниками, великостебловими бур’янами, вкриваються купинами, піддаються водній та вітровій ерозіям. Крім того на місці суходольних луків створюються польові сівозміни, ведуться лісотехнічні роботи, промислове та цивільне будівництво. Тому замість розширення природних кормових угідь площі сіножатей та пасовищ в усіх сільськогосподарських підприємствах скоротились до 2,97 млн. га. Тільки площа сіножатей зменшилась відповідно з 2,59 до 1,76 млн. га, а

вихід кормів – з 2,87 до 1,2 млн. т, або в 2,5 рази 22. У Луганській і

Донецькій областях луки й пасовища займають лише 9 % від загального

земельного фонду 3.

Проблема загострюється ще й тим, що безсистемне й безконтрольне випасання худоби з приватних селянських господарств викликає зниження продуктивності, погіршення стабільності, спрощення флористичного складу й структури луків і пасовищ. На більшості пасовищ продуктивність не перевищує 5 – 6 ц/га к. од., у структурі травостою домінуюче місце нерідко займають малоцінні, шкідливі з обробітку поліпшаться екологічні умови, оскільки відновиться порушене співвідношення між природними комплексами – площами лісу, води, луків, посівів тощо. Це сприятиме стабілізації рівноваги в

агроландшафтах 3; 15.

Розширення площі природних кормових угідь дасть можливість у структурі кормів різко збільшити питому вагу дешевого екологічно чистого пасовищного корму, забезпечить більше половини потреби великої рогатої худоби в протеїні, зменшить використання зерна для

годівлі тварин на 5 – 6 млн. т. 12; 15.

Одним з основних шляхів відновлення цінності та біорізноманітності пасовищних угруповань є їх докорінне поліпшеня. Воно пов’язане зі заміною низькопродуктивного, збіднененого за видовим складом природного травостою сіяним, який створюють на основі природних угідь, а також на орних землях, висіваючи суміші

багаторічних злакових і бобових трав 3; 4; 19.

Неможливо перерахувати усі природні рослинні угруповання й склад травосумішок, що рекомендують, випробують та використовують при культурному перетворенні природних кормових угідь. Склад видів рослин у фітоценозах природних кормових угідь – довга еволюційна

„робота” природи. Тому при створенні штучних кормових угідь і доборі складових компонентів суміші необхідно враховувати те, що створила

природа тисячоріччами й чого досягли сучасні наука та практика 14

У багатьох дослідженнях доведено, що травосумішки врожайніші й довговічніші, а врожай їх за роками використання більш вирівняний, ніж у чистих посівах. Тому найкраще залуження проводити сумішками з

кількох багаторічних бобових і злакових трав 4; 5; 7; 10; 12. У несприятливих умовах, коли окремі рослини випадають з травостою, інші розвиваються краще. При випаданні бобових їх місце займають стійкіші й довговічніші злаки, а не бур’яни 2; 10; 12.

Найчастіше в аграрних підприємствах Донбасу при докорінному поліпшенні пасовищ використовують травосуміші, які складаються зі звичайних для регіону сортів у співвідношенні один злаковий та один –

два бобових компоненти 3.

Застосування бобово-злакових травосумішок дає змогу зменшити використання дорогих азотних добрив за рахунок фіксації атмосферного азоту бобовими компонентами, тобто, крім усього іншого знизити собівартість пасовищного корму. До того ж тварини охоче поїдають

бобово-злакові травосумішки 10; 11.

Для того, щоб травосумішки забезпечували високі й стабільні врожаї, необхідно враховувати їх біологічні й господарські особливості,

грунтово-кліматичні умови, спосіб використання 10; 11.

Для безперебійного забезпечення тварин пасовищними кормами слід створювати травостої різної стиглості: ранні, середні та пізні. Їх створюють на основі видів з різними темпами росту, розвитку й

отавності 10; 12; 17; 20; 24.

Установлено, що для безперебійного забезпечення тварин зеленими кормами, запобігання перестоюванню трав площі ранньостиглого травостою мають становити 15–25 %, середнього – 50–

65 %, пізньостиглого – 20–25 % 10; 12; 24. Застосування двох-трьох різночасно достигаючих сумішок на одному пасовищі, дає змогу без зниження врожаю й без погіршення якості корму продовжити період

випасання на першому циклі на 18–20 днів, а в наступних циклах ще більше 10.

Зелений корм пасовищ – основний при літньому утриманні більшості видів тварин – містить усі необхідні поживні (протеїн, білки, незамінні амінокислоти, жири, вуглеводи, вітаміни, макро — та мікроелементи), а також біологічно активні (гормони, естрагони) речовини, які тварини можуть активно засвоювати лише на пасовищах, адже в процесі скошування, транспортування та завантаження в

годівниці зазначені речовини швидко розкладаються й руйнуються 10;

23. У пасовищному травостої містяться різні сполуки, які піліпшують обмін речовин, травлення, сприяють відновленню стада й запобігають захворюванню худоби. Тварини, яких утримують на пасовищах, раніше статево дозрівають, мають вищий відсоток запліднення в них благополучніше проходить отелення, набагато зменшується яловість, підвищується продуктивність, вони краще переносять зимове стійлове

утримання 10.

Але поживна (кормова) цінність сіна й зеленої пасовищної трави визначається не стільки хімічним складом, скільки перетравністю й поїднанням трав, які є більш важливим і точним критерієм кормової поживності багаторічних трав. Вона залежить від наступних умов: виду тварин, ботанічного складу травостою, хімічного скаду, фази вегетації рослин, погодних умов, тощо 7.

Зелений корм визначається високою перетравністю органічної

речовини – на 70 %, а протеїн – на 80 %, що на 15 – 20 % вище ніж в інших видах кормів. Завдяки своїм поживним властивостям, пасовищну траву вважають одним із кращіх видів корму. В 1 к. од. міститься 150 –

170 г перетравного протеїну. У 100 кг висушеної трави бобово-злакових пасовищ міститься понад 10 г перетравного білка й до 100 к. од. Отже, за поживною цінністю трава прирівнюється до вівса 10; 22.

Доведено, що при пасовищному утриманні худоби суттєво економиться паливо, вивільнюється техніка для транспортних та інших потреб необхідних для щоденного збирання й перевезення зеленої маси, транспортування гною та догляду за тваринами в разі стійлового їх

утримання 10; 22.

Урожайність та цінність травостою значною мірою залежить від

створення та раціонального використання пасовищ 4; 10; 25.

Для підвищення продуктивності природних та напівприродних луків, запобігання їх деградації, на наш погляд, необхідно здійснення таких заходів: 1) відновлення потенціалу продуктивності шляхом внесення правильно підібраних видів і норм добрив, підкошування нез’їдених решток трав, розгрібання екскрементів тварин, підсів трав у дернину, знищення чагарників, бур’янів, розрівнювання купин, кротовин тощо; 2) підтримка потенціалу продуктивності на основі раціонального використання з обов’язковим введенням науково обгрунтованих сінокосо — та пасовищозмін; 3) створення еталонних ділянок луків, які б відбивали їх потенціал у даному регіоні, для організації локального моніторингу кормових угідь. В іншому разі пасовища перетворюються на

звичайні вигони для худоби. 3; 8; 9; 10; 12; 13; 18.

Проте останніми роками в Україні в результаті дії ряду негативних факторів цим заходам приділяється дуже мало уваги, тому культурні пасовища втратили своє значення. Так, з наявних у 1995 р.

479 тис. га в 2003 р. залишилось менше 82 тис. га культурних пасовищ.

А їхня подуктивнсть знизилась з 24,2 до 7 ц к. од./га. 17.

Таким чином, в умовах реформування аграрного сектору економіки України важливим чинником забезпечення тварин дешевими та якісними кормами все ж таки є сіножатті та культурні пасовища. Але економічна криза стала причиною регресу в кормовиробництві, що разом з економічними, соціальними та іншими чинниками призвело до різкого

скорочення поголів’я громадського тваринництва 16.

Зокрема спостерігається скорочення площ посіву кормових культур, залишається низькою продуктивність сіяних культурних і природних кормових угідь. Тому пошук шляхів, спрямований на подовження періоду продуктивного їх використання, підвищення продуктивності кормових трав, раціонального використання факторів інтенсифікації є важливою проблемою, яка потребує наукового підходу. Але всі ці заходи неможливо провести без урахування видового складу, поширення, рясності, розповсюдження та господарської оцінки кормових рослин у конкретних умовах кожного регіону. У зв’язку з цим нами розпочато флористичні дослідження кормових угідь Сходу України, закономірностей зміни складу, структури та адаптації до антропогенних чинників, можливих шляхів подальшого розвитку луків і пасовищ та раціонального їх використання.

Література

1. Бабич А. А., Макаренко П. С., Назаров С. Г. Пути

интенсификации лугового кормопроизводства на Украине // Кормопроизводство. – 2002. – № 1. – С. 7 – 10. 2. Бова В., Гратило О. Пасовищний конвеєр південного степу України // Тваринництво України.

– 2007. – № 8. – С. 33 – 34. 3. Глухов О. З., Шевчук О. М., Кохан Т. П. Наукові основи відновлення трав’яних фітоценозів в степовій зоні України. – Донецьк: Вебер, 2008. – 198 с. 4. Гнатишин В., Кашуба Ю. Кормовиробництво – основа розвитку тваринництва Львівщини // Тваринництво України. – 2004. – № 7. – С. 21 – 24. 5. Жеруков Б. Х., Магомедов К. Г. Улучшение травостоя деградированных присельских угодий // Кормопроизводство. – 2001. – № 11. – С. 13 – 14. 6. Жуйков Г., Гусєв М., Яворський С., Панюкова О., Севідов О. Перспективи кормовиробництва в Південному Степу // Пропозиція. – 2005. – № 11. – С. 60 – 62. 7. Зотов А. А., Ерижев К. А. Высокопитательные и дешевые корма // Кормопроизводство. – 2000. – № 6. – С. 15 – 17. 8. Кисель В. Я., Васильева С. Т. Интенсификация лугопастбищного кормопроизводства УССР. – К.: УкрНИИНТИ, 1978. – 59 с. 9. Клецький О. Створення і ефективне використання високопродуктивних багатоукісних луків // Тваринництво України. – 2001. – № 9 – 10. – С. 22 – 23. 10. Ковбасюк П. Культурні пасовища – джерело найдешевших повноцінних кормів // Пропозиція. – 2000. – № 6. – С. 36 – 38. 11. Кутузова А. А., Зотов А. А., Кулешов Г. Ф. Перспективные направления создания культурных пастбищ в России // Кормопроизводство. – 2000. – № 8. – С. 12 – 15. 12. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. – 2-е вид., виправлене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 808 с. 13. Ляшенко В. М., Михайлов К. С. Природні кормові угіддя на схилах. – Одеса: Маяк, 1985. – 62 с. 14. Мовсисянц А. П. Использование сеяных и естественных пастбищ. – М.: Колос, 1976. – 272 с. 15. Наукові основи ведення господарства / В. Ф.

Бойко, М. Г. Лобас, І. В. Ятовський та ін.; За ред. В. Ф. Сайка; Упорядн. І. В. Ятовський. – К.: Урожай, 1994. – 336 с. 16. Петриченко В. Ф. Актуальні завдання розвитку сучасного кормовиробництва в Україні // Вісник аграрної науки. – 2006. – № 12. – С 55 – 58. 17. Петриченко В. Ф., Макаренко П. С. Перспективи розвитку лучного кормовиробництва // Вісник аграрної науки. – 2004. – № 6. – С. 5 – 10. 18. Природные растительные кормовые ресурсы Донбасса / Под общ. ред. Е. Н. Кондатюка. – К.: Наукова думка, 1986. – 192 с. 19. Смелов С. П. Биологические особенности долголетних культурных пастбищ // Долголетние культурные пастбища. – М.: Госуд. изд-во с.-х. лит-ры, 1959.

– С.3 – 15. 20. Федорин Б. Багате культурне пасовище – рентабельне тваринництво // Пропозиція. – 2008. – № 2. – С. 42 – 43. 21. Фисун М. Н., Магомедов К. Г. Эксплуатация присельских пастбищ и выгонов // Кормопроизводство. – 2001. – № 5. – С.8 – 10. 22. Чирков Е. П. Основные направления развития кормопроизводства в переходный период // Кормопроизводство. – 2000. – № 1. – С. 2 – 6. 23. Шуст П. Екологічно безпечні пасовища – конкурентні продукти // Тваринництво України. – 2007. – № 6. – С. 37 – 39. 24. Шуст П., Шишкіна К., Салоїд М. Пасовищний конвеєр для м’ясної худоби // Тваринництво України. –

2004. – № 3. – С. 24 – 26. 25. Щербаков М. Ф., Кулаков В. А.

Улучшение природных кормовых угодий // Кормопроизводство. – 2000. –

№ 6. – С. 11 – 14.

Summary

The biological are formulated problems of modern forages in Ukraine.

. 22 – 23. 10. Ковбасюк П. Культурні пасовища – джерело найдешевших повноцінних кормів // Пропозиція. – 2000. – № 6. – С. 36 – 38. 11. Кутузова А. А., Зотов А. А., Кулешов Г. Ф. Перспективные направления создания культурных пастбищ в России // Кормопроизводство. – 2000. – № 8. – С. 12 – 15. 12. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. – 2-е вид., виправлене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 808 с. 13. Ляшенко В. М., Михайлов К. С. Природні кормові угіддя на схилах. – Одеса: Маяк, 1985. – 62 с. 14. Мовсисянц А. П. Использование сеяных и естественных пастбищ. – М.: Колос, 1976. – 272 с. 15. Наукові основи ведення господарства / В. Ф.

Бойко, М. Г. Лобас, І. В. Ятовський та ін.; За ред. В. Ф. Сайка; Упорядн. І. В. Ятовський. – К.: Урожай, 1994. – 336 с. 16. Петриченко В. Ф. Актуальні завдання розвитку сучасного кормовиробництва в Україні // Вісник аграрної науки. – 2006. – № 12. – С 55 – 58. 17. Петриченко В. Ф., Макаренко П. С. Перспективи розвитку лучного кормовиробництва // Вісник аграрної науки. – 2004. – № 6. – С. 5 – 10. 18. Природные растительные кормовые ресурсы Донбасса / Под общ. ред. Е. Н. Кондатюка. – К.: Наукова думка, 1986. – 192 с. 19. Смелов С. П. Биологические особенности долголетних культурных пастбищ // Долголетние культурные пастбища. – М.: Госуд. изд-во с.-х. лит-ры, 1959.

– С.3 – 15. 20. Федорин Б. Багате культурне пасовище – рентабельне тваринництво // Пропозиція. – 2008. – № 2. – С. 42 – 43. 21. Фисун М. Н., Магомедов К. Г. Эксплуатация присельских пастбищ и выгонов // Кормопроизводство. – 2001. – № 5. – С.8 – 10. 22. Чирков Е. П. Основные направления развития кормопроизводства в переходный период // Кормопроизводство. – 2000. – № 1. – С. 2 – 6. 23. Шуст П. Екологічно безпечні пасовища – конкурентні продукти // Тваринництво України. – 2007. – № 6. – С. 37 – 39. 24. Шуст П., Шишкіна К., Салоїд М. Пасовищний конвеєр для м’ясної худоби // Тваринництво України. –

2004. – № 3. – С. 24 – 26. 25. Щербаков М. Ф., Кулаков В. А.

Улучшение природных кормовых угодий // Кормопроизводство. – 2000. –

№ 6. – С. 11 – 14.

Summary

The biological are formulated problems of modern forages in Ukraine.

a L., Aythya marila L., Mergus merganser L. тощо. Наступного року, а саме 5 лютого 2005 р., спостерігалися полівидові зграйки від 3 до 50 і більше птахів у кожній, що складалися із Bucephala clangula L., Mergus merganser L., Mergus albellus l., Aythya fuligula L., Anas platyrhynchos L.. Інколи зимують поодинокі птахи Ardea cinerea L..

У зв’язку з аномально теплою зимою 2006 – 2007 рр. на незамерзаючих водоймищах рибгоспу до кінця січня, спостерігалися на екскурсіях Cygnus olor Gmelin (17 птахів), Anas platyrhynchos L. (понад

100), Anas querquedula L. (50), Ardea cinerea L. (6), Vanellus vanellus L. (20

– 25), Larus ridibundus L. й Larus cachinnans Pall. (близько 20 – 40), Egetta alba L. (1).

Початок весняного прильоту нами відмічався вже у 3-й декаді лютого. У цей час з’являються перші птахи Anser anser L., Anas acuta L., Anas platyrhynchos L., Bucephala clangula L., Aythya marila L., чепури великої, Ardea cinerea L.. З початку повені, а також у період розкриття озер і ставків від льоду (І, ІІ декада березня) спостерігаються „погодні мігранти”: Cygnus olor Gmelin, Tadorna ferruginea Pall., Larus ridibundus

L. й Larus cachinnans Pall., Vanellus vanellus L., Anas querquedula L., Motacilla alba L. тощо.

У прилеглих лісових біотопах у цей час з’являються Chloris chloris L., Fringilla coelebs L., Lullula arborea L., Emberiza citronella L., Erithacus rubecula L.. У цей час спостерігається масовий приліт Sturnus vuigaris L., Alauda arvensis L. й Melanocorypha calandra L.. За одну трьохгодинну екскурсію нами спостерігалося від 20 до 150 птахів перелітних жайворонків, а з водоплавних – це Anser anser L., Anser albifrons Scopoli, Cygnus olor Gmelin. Останні 10 років Cygnus cugnus L. на перельоті не спостерігається. А за даними С. Панченка (1973 р.) у 1969р. була відмічена пара Cygnus bewickii Yarell (13.04.1969). У III декаді березня – I декаді квітня прогрівається ґрунт, просипаються від сплячки комахи. У цей час посилюється частина „справжніх мігрантів”. На ставках і луках з’являються: Callinago callinago L., Tringa ochropus L. та Tringa glareola L., Ardea purpurea L., Vanellus vanellus L., Podiceps nigrilolis C. L. Brehm, Podiceps grisegena Boddaert, Phylloscopus collybita Vieillot, Hirundo rustica L. та інші, летять Milvus migrans Boddaert, Circus aeruginosus L., Buteo buteo L. , тощо.

У першій половині квітня з появою літаючих комах прилітають: Gallinula chloropus L., Actitis hypoleucos L., Charadrius dubius Scopoli, а з другої половини квітня з’являються перші Apus apus L., Ixobrychus minutus L., Motacilla citreolla Pall. й Motacilla flava L.

Ще пізніше, у III декаді квітня, прилітає Alcedo atthis L., Delichon urbica L., Sylvia curruca L., Locustella luscinioides Savi, Cuculus canorus L., Luscinia luscinia L., Otus scops L., Lanius collurio L., Acrocephalus arundinaceus L., Sylvia communis Latham, Oriolus oriolus L., останніми, у І декаді травня, подають голос Lanius minor Gmelin, Sylvia borin Boddaert, Silvia atricapilla L., Crex crex L. і найостаннішими з’являються Merops apiaster L. й Carpodacus erythrinus Pall. (табл.1).

Таблиця 1.

Календар весняного прильоту деяких видів птахів у Луганську область

(Станично-Луганський рибокомбінат)

Назва птаха

Дати прильоту

за даними авторів

(1986 – 2007 рр.)

за даними

С. Г.Панченко

(1965 – 1969 рр.)

1. Гуска сіра

(Anser anser L.)

16.02

16.03

2. Шпак

(Sturnus vuigaris L.)

27.02 – 18.03

22.02 – 14.03

3. Жайворонок

польовий

(Alauda arvensis L.)

28.02 – 25.03

1.03 – 20.03

4. Чирянка мала

(Anas crecca L.)

5.03 – 4.04

25.03

5. Шилохвіст

(Anas acuta L.)

5.03 – 30.03

17.03

6. Крижень

(Anas platyrhynchos

L.)

5.03 – 28.03

15.03 – 20.03

7. Огар

(Tadorna ferruginea

Pall.)

5.03 – 25.03

8. Чапля сіра

(Ardea cinerea L.)

6.03 – 20.03

18.03 – 1.04

9. Чепура велика

(Egetta alba L.)

7.03 – 25.03

10. Чайка

(Vanellus vanellus

L.)

10.03 – 28.03

18.03

11. Плиска біла

(Motacilla alba L.)

1.03 – 1.04

23.03 – 28.03

12. Лебідь шипун

(Cygnus olor Gmelin)

12.03

13. Мартин

жовтоногий (Larus cachinnans Pall.)

12.03 – 1.04

14. Зеленяк

(Chloris chloris L.)

15.03 – 30.03

1.04 – 6.04

15. Баклан великий

(Phalacrocorax carbo

L.)

18.03

16. Коловодник

звичайний

(Tringa tоtanus L.)

18.03 – 7.04

5.04

17. Лиска

(Fulica atra L.)

18.03 – 28.03

5.04

18. Мартин

звичайний

(Larus ridibundus L.)

16.03 – 3.04

11.04 – 15.04

19. Гуска білолоба

(Anser albifrons

19.03 – 27.03

Scopoli)

20. Чирянка велика

(Anas querquedula

L.)

20.03 – 2.04

20.03

21. Лісовий

жайворонок

(Lullula arborea L.)

25.03

22. Зяблик

(Fringilla coelebs L.)

22.03 – 1.04

13.03 – 1.04

23. Припутень

(Columba palumbus L.)

25.03 – 5.04

13.04

24. Пірникоза велика

(Podiceps cristatus

L.)

27.03 – 8.04

25. Свищ

(Anas penelope L.)

27.03 – 2.04

13.04

26. Скопа

(Pandion haliaetus

L.)

27.03 – 10.04

1.04

27. Шуліка чорний

(Milvus migrans

Boddaert)

27.03 – 7.04

1.04 – 7.04

28. Боривітер

звичайний

(Falco tinnunculus

L.)

28.03

3.04 – 7.04

29. Широконіска

(Anas clypeata L.)

30.03 – 8.04

30. Попелюх

(Aythya ferina L.)

30.03 – 5.04

5.04

31. Журавель сірий

(Grus grus L.)

30.03 – 8.04

32. Ластівка

сільська (Hirundo rustica L.)

31.03 – 10.04

33. Синьошийка

(Luscinia svecica

L.)

30.03 – 6.04

34. Лунь очеретяний

(Circus aeruginosus L.)

31.03 – 5.04

35. Вівчарик-ковалик

(Phylloscopus collybita Vieillot)

2.04 – 9.04

17.04 – 27.04

36. Чапля руда

(Ardea purpurea L.)

3.04 – 12.04

37. Одуд

(Upupa epops L.)

2.04 – 7.04

12.04 – 15.04

38. Коловодник

великий

(Tringa nebularia

Gunnerus)

4.04 – 10.04

39. Плиска жовта

(Motacilla flava L.)

4.04 – 14.04

15.04

40. Щеврик лісовий

(Anthus trivialis L.)

4.04 – 13.04

16.04 – 2.05

41. Пірникоза

чорношия

(Podiceps nigricollis

C. L.Brehm)

9.04 – 15.04

42. Набережник

(Actitis hypoleucos

L.)

10.04 – 14.04

43. Рибалочка

(Alcedo atthis L.)

10.04 – 15.04

44. Очеретянка

велика

(Acrocephalus arundinaceus L.)

10.04 – 17.04

45. Пісочник малий

(Charadrus dubius

Scopoli)

14.04 – 18.04

1.04

46. Горихвістка

звичайна (Phoenicurus phoenicurus L.)

15.04 – 21.04

47. Кропив’янка

прудка

(Sylvia curruca L.)

16.04 – 18.04

48. Слуква

(Scolopax rusticola

L.)

16.04 – 19.04

1.04 – 12.04

49. Серпокрилець

чорний

(Apus apus L.)

17.04 – 21.04

9.05 – 13.05

50. Бугай

(Botaurus stellaris L.)

18.04 – 20.04

51. Брижач

(Philomachus pugnax L.)

18.04 – 20.04

52. Кулик-довгоніг

(Himantopus himantopus L.)

19.04

53. Берегова

ластівка (Riparia riparia L.)

19.04 – 25.04

54. Сіра кропив’янка

(Sylvia communis

Latham)

22.04 – 26.04

55. Соловейко

східний

(Luscinia luscinia L.)

20.04 – 28.04

25.04 – 30.04

56. Совка

(Otus scops L.)

18.04 – 24.04

57. Мухоловка сіра

(Muscicapa striata

Pall.)

25.04 – 30.04

30.04 – 5.05

58. Зозуля

(Cuculus canorus L.)

25.04 – 29.04

30.04 – 4.05

59. Сорокопуд

терновий

(Lanius collurio L.)

25.04 – 30.04

16.04 – 25.04

60. Вивільга

(Oriolus oriolus L.)

26.04 – 2.05

3.05 – 8.05

61. Горлиця

звичайна (Streptopelia turtur L.)

25.04 – 30.04

27.04 – 29.04

62. Деркач

(Crex crex L.)

29.04 – 5.05

11.05 – 26.05

63. Бджолоїдка

(Merops apiaster

L.)

5.05 – 12.05

9.05 – 13.05

64. Чечевиця

(Carpodacus erythrinus Pall.)

9.05 – 14.05

Крім календаря весняного прольоту вивчалася й динаміка міграцій.

Для цього 1 – 2 рази на тиждень з інтервалом 5 – 6 днів проводився облік

птахів на ставках за трьох-чотирьох годинну екскурсію реєструвалися всі види. Ураховували загальне число птахів одного виду за одну екскурсію, а також число птахів за певне число екскурсій. За показник бралась кількість птахів-траплянь за 6 екскурсій.

На підставі обліків установлено, що найбільш масовими видами із лімнофілів на прольоті є: Anas querquedula L., Anas platyrhynchos L., Fulica atra L., Podiceps cristatus L., Ardea cinerea L., Luscinia svecica L., Melanocorypha calandra L.. В окремі дні 2005р. в І декаді квітня спостерігалось за п’ятигодинну екскурсію до 300 особин Anas querquedula L. і Anas platyrhynchos L. З горобиних найбільш численними на перельотах спостерігалися Motacilla alba L. та Motacilla flava L., Chloris chloris L., Fringilla coelebs L., Luscinia svecica L., Alauda arvensis L., Emberiza schoeniclus L. В останні роки великою кількістю трапляється на весняному переольоті Larus ridibundus L. й Larus cachinnans Pall., а також Podiceps cristatus L. Вони стали звичайними гніздовими видами ставків, тоді як на початку 70-х років ці види відмічались як рідкі перелітні (Панченко, 1972).

Такими ж звичайними, а інколи й масовими є на прольоті Fulica atra

L., Vanellus vanellus L., Aythya ferina L., Aythya fuligula L. тощо.

Нечастими є трапляння таких видів: Tringa erythroropus Pall., Anas acuta L., Arenaria interpres L., Phalaropus lobatus L., Calidris minuta Leisler та Limicola falcinellus Pontoppidan, Sterna albifrons Pall. та Sterna hirundo L., Larus minutus Pall., Bucephala clangula L. тощо.

Для більшості видів птахів характерні різкі коливання чисельності на перельоті в різні роки. Це особливо характерно для таких видів, як Pandion haliaetus L., Mergus merganser L., Aythya marila L., Limosa limosa L., Tringa nebularia Gunnerus, Calidris ferruginea Pontoppidan й Calidris alpina L., Chlidonias hybrida Pall. й Chlidonias leucopterus Temminck, Anas clypeata L., Anas penelope L., Mergus albellus L. тощо.

Значна частина рідкісних видів спостерігається на перельоті випадково, нерегулярно й одиничними особинами: Haemotopus ostralegus Bechstein, Recurvirostra avosetta L., Tadorna taborna L., Garvia arctika L., Xenus cinereus Guldenstadt, Glareola nordmanni Nordmann тощо.

На підставі особистих спостережень та літературних даних можна стверджувати, що на сьогодні, як на весняному, так і на осінньому перельоті кількість таких птахів, як: Anas querquedula L., Anas platyrhynchos L., Anser anser L. й Anser albifrons Scopoli, Anas penelope L., Anas crecca L., Anas clypeata L., Milvus migrans Boddaert, Falco tinnunculus L., Falco columbarius L., Circus pygargus L., Buteo buteo L., значна кількість видів горобиних стала набагато меншою. Проте дещо виросла численність перелітних мартинів, крячок, лисок, лебедя шипуна, ниркових качок тощо.

У літню пору в окремі роки на ставках спостерігаються скупчення в декілька десятків холостих особин Cygnus olor Gmelin, Tadorna ferruginea Pall., Aythya ferina L., Philomachus pugnax L., Aythya fuligula L.

Так у червні 2005р. відмічена зграя в 107 птахів Cygnus olor Gmelin,

понад 70 особин Tadorna ferruginea Pall.

Таким чином, висока динаміка орнітонаселення рибгоспу вказує на вигідне стратегічне розташування угідь на шляхах інтенсивних міграцій, що пролягають по долині р. Деркул у пониззі якого розташований рибгосп. Мігранти активно використовують ресурси водно-болотяного біотопу рибгоспу протягом більшої частини року. Рясна кормова база, зі сприятливими захисними умовами забезпечують великий гніздовий ресурс і формують зростання видового різноманіття птахів водного орнітоценозу. Ці фактори забезпечили багатий видовий авіафауністичний склад екосистеми рибгоспу, що робить його виключно домінуючим серед інших орнітокомплексів Луганської області.

Література

1. Панченко С. Г. Календарь природы (весна, лето), // Биол.

наука в унив. и пед. ин-х Украины за 50 лет: Изд. ХГУ. – Харьков. – Вып.

3 – 1970. 2. Панченко С. Г. Календарь природы (осень, зима), // Биол.

Наука в унив. и пед. ин-х Украины за 50 лет: Изд. ХГУ. – Харьков. –

1973. – Вып. 3. Панченко С. Г. Миграции птиц на востоке Украины.

//Материалы Всес. конф по миграциям птиц (часть 2): МГУ – М.: – 1975.

4. Панченко С. Г. О зимовке перелетных птиц на Юго-Востоке

Украины. //2-я Всес. конф. по мигр. птиц: изд. АН Каз. ССР. – Алма-Ата

– 1978 – Т. 1. – С. 44 – 50. 5. Панченко С. Г. Осенний пролет птиц в Луганской области. //Доклад и сообщения итог. научн. сессии за 1965 г., биология и география – Луганск – 1966. – С. 50 – 55. 6. Панченко С. Г. Птицы Луганской области: Изд. ХНУ – Харьков, 2007. 137 с. 7. Литвиненко С. П., Евтушенко Г. А. Дополнение к фауне редких видов птиц водно-болотного комплекса Луганской области. // „Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах”: III Міжнародна наукова конференція 4-6 листопада 2005р.: Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ – 2005.

8. Литвиненко С. П., Евтушенко Г. А. Современное состояние ключевых орнитокомплексов водно-болотных территорий Луганской области // Сучасні проблеми геоекології та раціонального природокористування лівобережної України// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої 160-річчю з дня народження В. В. Докучаєва – Суми: Сум ДПУ – 2006 – с. 188 – 193. 9. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анатований список українських наукових назв птахів фауни України: вид. друге. – Київ – Львів: ТОВ «Центр ІТ» –

2002 – 44с. – с.18-39

Summary

It’s given the calendar of migration of the most numeral species of

birds of the Stanichno-Lugansky fish industry.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 2 (165)