АНАТОМІЧНА МІНЛИВІСТЬ ДИПЛОЇЧНИХ ВЕН ТІМ’ЯНОЇ КІСТКИ ЛЮДИНИ

Останніми роками значно розширилися показання до оперативних втручань на головному мозку [1 – 4]. При цьому великого значення набуває вивчення краніотопографії кісток склепіння черепа. Це пов’язано з тим, що доступ до головного мозку здійснюється шляхом трепанації кісток склепіння черепа. Актуальність теми дослідження продиктована недостатнім освітленням у літературі морфометричних параметрів індивідуальної анатомічної мінливості кісток склепіння черепа. Зокрема, це стосується питань анатомічної мінливості диплоїчних вен [5; 6].

У літературі є повідомлення про дослідження, спрямовані на вивчення співвідношень шарів компактної і губчастої речовини кістки [7 – 9]. Описано топографію диплоїзованих ділянок склепіння черепа [5 – 7; 10]. Проте ці дослідження не розкривають питань анатомічної мінливості диплоїчних вен.

Ця стаття є частиною науково-дослідної роботи кафедри анатомії, фізіології людини та тварин ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» «Механізм адаптації до чинників навколишнього середовища» (номер державної реєстрації 0198U002641). Автори є виконавцями одного з напрямів – вивчення анатомічної мінливості органів, систем і форми тіла людини в прикладному аспекті.

Метою дослідження було морфометричне дослідження анатомічної мінливості диплоїчних вен тім’яної кістки.

Дослідження проведено на 60 склепіннях черепа людини. Визначали форму черепа за черепним індексом [7]. Диплоїчні вени вивчалися на склепіннях черепа шляхом введення контрасту в їхні отвори, що визначалися в торці зрізу склепіння (рис. 1). Для візуалізації диплоїчних вен проводили рентгенографічні дослідження за допомогою рентгендіагностичного стаціонарного комплексу «Рентген-30» при силі струму 150 мА, напрузі від 48 до 57 кВ і експозиції 0,06 – 0,08 с. Опис і вимірювання диплоїчних вен проводили на рентгенограмах.

Отримані дані обробляли методами варіаційної статистики із застосуванням ліцензійної комп’ютерної програми Microsoft Office Excel

2007. Усі дослідження було виконано з дотриманням біоетичних норм роботи з трупним матеріалом, регламентованих Конвенцією Ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України.

Рис. 1. Склепіння черепа з введеними в канали тім’яних диплоїдних вен

ін’єкційними голками

Усього було досліджено 37 чоловічих і 23 жіночих склепіння черепа. З них брахікранів було 35 (19 чоловічих і 16 жіночих склепінь), мезокранів – 17 (12 і 5 склепінь) і доліхокранів – 8 (6 і 2 відповідно). Склепінь черепів людей зрілого віку було 33 (22 і 11), літнього – 13 (7 і 6) і похилого – 14 (8 і 6) (табл. 1).

Установлено, що в проекції тім’яної кістки проходили дві магістральні диплоїчні вени (передні й задні тім’яні вени), які мали кілька приток. Ці притоки формували анастомози між передніми й задніми тім’яними венами, а також переходили в губчатку сусідніх кісток склепіння черепа (рис. 2).

Передня тім’яна диплоїчна вена проходила від сагітального шва до місця з’єднання скроневої, клиноподібної, тім’яної і лобової кісток черепа. Головний стовбур проходив паралельно вінцевому шву й

розташовувався ззаду від нього. Але термінальна частина головного стовбура в нижніх ділянках у 17,8 % випадків перетинала вінцевий шов і проходила спереду від нього.

Розподіл матеріалу за статтю, віку та формі черепа

Таблиця 1

Вікові періоди

Стать

Кількість препаратів

Б

М

Д

Зрілий вік

I період

22 – 35 років

21 – 35 років

Чол. Жін.

5

3

4

2

2

1

II період

36 – 60 років

36 – 55 років

Чол. Жін.

6

3

3

1

2

1

Літній вік

61 – 74 роки

56 – 74 роки

Чол.

Жін.

3

5

3

1

1

Похилий вік

75 – 90 років

75 – 90 років

Чол.

Жін.

5

5

2

1

1

Усього:

35

17

8

Разом:

60

Рис. 2. Передні і задні тім’яні вени людини похилого віку

Передня тім’яна диплоїчна вена та її притоки займали ділянку тім’яної кістки, обмежену спереду вінцевим швом, позаду лінією, проведеною від верхнього краю луски скроневої кістки до vertex, зверху лінією, проведеною від центра тім’яного бугра до точки перетину вінцевого й сагітального швів, знизу лінією glabella – opisticranion. Виявлено прямий, сильний, достовірний зв’язок зміни площі, що займається передніми тім’яними диплоїчними венами й притоками 1-го порядку, від форми черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахікранів і мезокранів становили

0,921 ± 0,128 (при р < 0,01). При зіставленні брахікранів і доліхокранів –

0,967 ± 0,183 (при р < 0,05). При зіставленні мезокранів і доліхокранів –

0,972 ± 0,191 (при р < 0,01).

Виявлено прямий, сильний, достовірний зв’язок зміни площі, що займається передніми тім’яними диплоїчними венами, та статі. При порівнянні площі розподілу вен у брахікранів чоловіків і жінок коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,854 ± 0,260 (при р < 0,05). У мезо — і доліхоцефалів – 0,833 ± 0,277 (при р < 0,05) і 0,951 ± 0,164 (при р < 0,001) відповідно. У чоловіків площа, яку займалия передні тім’яні диплоїчні вени, була значно більшою за винятком мезокранів.

Задні тім’яні диплоїчні вени проходили зверху вниз у фронтальному напрямі позаду й спереду лямбдоподібного шва і ззаду заднього краю луски скроневої кістки. Притоки цих диплоїчних вен займали ділянку, розташовану між лусковим і лямбдоподібним швами ззаду тім’яного бугра. Медіальна ділянка була обмежена лінією, що проходила паралельно сагітальному шву на відстані 40 – 55 мм від нього. Виявлено прямий, сильний і достовірний зв’язок зміни площі, яку займали задні тім’яні диплоїчні вени, з формою черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахікранів і мезокранів становили 0,805 ± 0,173 (при р < 0,05), брахікранів і доліхокранів – 0,971 ± 0,072 (при р < 0,001), мезо — і доліхокранів – 0,805 ± 0,324 (при р < 0,05).

Виявлено пряму, сильну, достовірну залежність зміни площі, яку займають задні тім’яні диплоїчні вени, від статі. При порівнянні площі розподілу вен у чоловіків і жінок брахікранів коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,724 ± 0,323 (при р < 0,05). У мезо — і доліхокранів –

0,848 ± 0,251 (при р < 0,05) і 0,713 ± 0,264 (при р < 0,05) відповідно. У чоловіків-брахіцефалів ця площа була більшою.

площі розподілу вен у брахікранів чоловіків і жінок коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,854 ± 0,260 (при р < 0,05). У мезо — і доліхоцефалів – 0,833 ± 0,277 (при р < 0,05) і 0,951 ± 0,164 (при р < 0,001) відповідно. У чоловіків площа, яку займалия передні тім’яні диплоїчні вени, була значно більшою за винятком мезокранів.

Задні тім’яні диплоїчні вени проходили зверху вниз у фронтальному напрямі позаду й спереду лямбдоподібного шва і ззаду заднього краю луски скроневої кістки. Притоки цих диплоїчних вен займали ділянку, розташовану між лусковим і лямбдоподібним швами ззаду тім’яного бугра. Медіальна ділянка була обмежена лінією, що проходила паралельно сагітальному шву на відстані 40 – 55 мм від нього. Виявлено прямий, сильний і достовірний зв’язок зміни площі, яку займали задні тім’яні диплоїчні вени, з формою черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахікранів і мезокранів становили 0,805 ± 0,173 (при р < 0,05), брахікранів і доліхокранів – 0,971 ± 0,072 (при р < 0,001), мезо — і доліхокранів – 0,805 ± 0,324 (при р < 0,05).

Виявлено пряму, сильну, достовірну залежність зміни площі, яку займають задні тім’яні диплоїчні вени, від статі. При порівнянні площі розподілу вен у чоловіків і жінок брахікранів коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,724 ± 0,323 (при р < 0,05). У мезо — і доліхокранів –

0,848 ± 0,251 (при р < 0,05) і 0,713 ± 0,264 (при р < 0,05) відповідно. У чоловіків-брахіцефалів ця площа була більшою.

 

Рис. 3 Рис. 4

Рис. 3. Притоки тім’яних диплоїчних вен чоловіка зрілого віку

Рис. 4. Притоки тім’яних диплоїчних вен чоловіка літнього віку

Було встановлено, що щільність розподілу приток тім’яних диплоїчних вен з віком зменшується. У зрілому віці притоки цих вен

формують густу судинну мережу, яка побудована осередками різного розміру й форми (рис. 3). У літньому й похилому віці щільність судинної мережі зменшується. Судинні осередки збільшуються, кількість їх зменшується (рис. 4). Таким чином, з віком збільшується площа тім’яної кістки, яка не має адекватного судинного забезпечення.

Було з’ясовано, що незалежно від віку й статі в брахікранів щільність судинної мережі приток тім’яних диплоїчних вен більша, ніж у мезо — і доліхокранів.

Таким чином, установлено, що розподіл площі тім’яної кістки, яку займають притоки й самі тім’яні диплоїчні вени, залежить від форми черепа, статі й віку людини. Притоки передніх тім’яних диплоїчних вен кровозабезпечують більшу площу тім’яної кістки, ніж задніх. У зрілому віці й у брахіцефалів щільність розподілу судинних осередків більша, ніж у літньому й похилому віці і в мезо — та доліхоцефалів. Тому при трепанації черепа слід брати до уваги ці особливості розподілу внутрішньокісткової судинної мережі. Можна вважати, що з віком функціональні властивості тім’яної кістки зменшуються за рахунок зміни щільності судинної мережі приток тім’яних диплоїчних вен. Але ці питання потребують вивчення функціональної властивості тім’яної кістки залежно від віку людини.

Список використаної літератури

1. Ромоданов А. П. Что за 10 лет изменилось в наших взглядах

на диагностику и лечение при злокачественных глиомах головного мозга? / А. П. Ромоданов // Нейрохирургия. – 1992. – № 25. – С. 3 – 9.

2. Interindividual variability of cranioencephalic relationships as predicted by CT / A. Tartaglione, O. Martinoli, A. Uccelli et al. // J Comput Assist Tomogr. – 1991. – Vol. 15 (4). – P. 647 – 654. 3. Андреева И. В. Современные представления о краниопластике / И. В. Андреева, Ю. Н. Вовк // Укр. мед. альманах. – 1999. – Т. 2, № 3 (Додаток). – С. 7 – 14. 4. Андреева И. В. Обоснование краниопластики при вдавленных переломах свода черепа / И. В. Андреева // Укр. мед. альманах. – 1998. – № 2. – С. 8 – 10. 5. Андреєва І. В. Індивідуальна мінливість лобових диплоїчних вен / І. В. Андреєва // Укр. мед. альманах. – 1998. – № 4. – С. 60 – 63. 6. Андреева И. В. Морфологические особенности диплоических каналов костей свода черепа / И. В. Андреева // Актуальні питання морфології. – Луганськ,

1998. слова: анатомическая изменчивость, теменные диплоические вены.

Orzulova E. V., Vinogradov A. A. Anatomic Variability of

Diploes Veins of Human Parietal Bone

Research of anatomic variability of diploes veins of parietal bone is

conducted. It is set that distributing of area of parietal bone, which is occupied by influxes and parietal diploes veins depends on the form of skull, floor and age of man. The influxes of front parietal diploes veins provide blood the large area of parietal bone, what back. In mature age and at the brachicephalies closeness of distributing of vascular cells more than in elderly and senile ages and at mezo — and dolichocephalies. It is possible to consider that with age

functional properties of parietal bone diminish due to a change the closeness of vasoganglion of influxes of parietal diploes veins.

Key words: anatomic variability, parietal diploes veins.

Стаття надійшла до редакції 01.02.2013 р. Прийнято до друку 29.03.2013 р.

Рецензент – д. б. н., професор С. М. Федченко.

Материал взят из: Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологічні науки. № 6 (265)